"Горів життям, не зважаючи ні на що": що розповідають про Михайла Лисенка, з яким Дніпро прощається сьогодні
Сьогодні, 9 жовтня, у Дніпрі пройде церемонія прощання з Михайлом Лисенком, колишнім заступником міського голови та директором департаменту благоустрою та інфраструктури міста. Що розповідають про експосадовця його товариші, друзі та колеги, читайте в матеріалі «Дніпра Оперативного».
Михайло Лисенко помер 6 жовтня 2024 року внаслідок інфаркту. Містяни пам'ятають його як посадовця, який активно займався розвитком міста, піклувався про тварин, зокрема про тих, які постраждали від війни.
Сьогодні ми згадуємо Михайла через слова тих, хто знав його найкраще:
«До сих пір не віриться. Він був непересічною особистістю, з гострим розумом та неперевершеним почуттям гумору. Його здатність допомагати в будь-яких ситуаціях стала легендарною. Йому писали і тегали в будь-якій незрозумілій ситуації. Голуб на ганку, дороги в Запоріжжі та інше стали міськими мемами», - Ольга Цихмистро.
«Михайла Лисенка до останнього подиху життя травили кримінальними переслідуваннями.
Це багато кому не сподобається, буде купа інсинуацій вже на мою адресу, але я маю сказати про це в переддень прощання з Михайлом, про якого зараз говорять так багато теплих слів.
Його душили десятками обшуків, допитів, відкриттям нових і незакриттям старих кримінальних проваджень.
По суті, замовних проти міської влади та голови Дніпра Бориса Філатова, заступником якого Михайло вже не працював понад пів року.
Ці справи фактично не мали судових перспектив і жодного іншого сенсу, ніж створювати проблеми і тримати в напрузі.
І цим цькуванням, яке тривало роками і не мало нічого спільного з законністю, - довели його до смерті.
Людину з цукровим діабетом, важким компресійним переломом хребта та першим інфарктом - довели до другого, смертельного.
В останню суботу до нього додому з ухвалою про черговий обшук багато разів обшуканої квартири прийшли співробітники одного з правоохоронних органів.
І це при тому, що основна злополучна справа, якою не давали життя Михайлові та й всій міськраді й якій понад 5 років - про ремонт Центрального мосту через Дніпро - давно розвалилася в Красногвардійському суді.
Так от, у цій ухвалі про обшук була суттєва помилка - і Михайло, який був обурений черговим втручанням в його життя та житло, сказав, щоби приходили як виправлять все по закону.
На що почув погрози, що в такому випадку обшук буде із особливим пристрастям.
Хто проходив через подібне, розуміє, як можуть виглядати зірвані стелі, розтрощені меблі та розкидані й потоптані особисті речі.
Михайло мав велике серце, в яке вміщувалися всі безпритульні тварини Дніпра, але серце вразливе і вже вражене.
У неділю його забрала швидка з останнім інфарктом, в якій він і помер, так і не доїхавши до лікарні.
Я не знаю, що зараз на душі й на совісті тих, хто ганяв по колу ці справи й обшуки, не добачаючи межі між встановленням закону та замовним гнобленням людини.
Вочевидь, ніщо - порожнеча та бажання самовиправдання аж до перекладання відповідальності на всіх довкола.
Але, якщо ми хочемо жити в дійсно гуманній та цивілізованій країні, всім варто пам‘ятати, особливо тим, хто має стояти на сторожі правопорядку, що найвищою цінністю, проголошеною Конституцією України, є Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека.
Тобто все те, чого наприкінці шляху позбавили Михайла й що як повітря потрібне всім нам живим і в Україні сущим.
…
Спи спокійно, дружище, непогамовний прихильнику Рональда Рейгана, покровителю бездомних псів, грозо всіх боржників Дніпроводоканалу і зберігачу трупів комуністичних ідолів на території Зооконтролю.
Хай до тебе прийдуть не менти, а Христос і Будда або просто кольорові сни вічності», - нардеп Андрій Денисенко.
«Ти був емоційним, іноді занадто, ми могли посваритись, але через годину тисли руку один одному, тому що знали, що емоції пройдуть, а порядність на роки, ти реально горів на роботі, але при цьому ти справжній, борець», - Артем Хмельников.
«Глибокі співчуття рідним і друзям.
Для мене Михайло по-перше зоозахисник і чуйна людина, а потім вже чиновник. Хоча познайомились ми з ним саме як з чиновником, замом міського голови, коли вирішувалась доля безпритульних тварин Дніпра.
Саме Михайлу ми завдячуємо створенням КП Зооконтроль і злагодженням роботи по стерилізації тварин міста. Він сам проводив співбесіди з новими робітниками, обирав машини, контролював роботу на кожному етапі.
Це людина, яка не просто любила своїх тварин, а була готова завзято боротися за звичайних безхатніх собак.
Коли к нам в Дніпро хтось викликав відлов собак з Харкова, мені стало відомо, що бідолашних спіймали і відвезли в харківську усипальню, я зетелефонувала Михайлу.
Він тоді підняв всіх на ноги, поїхав сам до Харкова і повернув тварин.
Ніколи в міської раді не було людини настільки небайдужої до тварин. І, боюсь, що не буде...
Спочивай з миром. Світла пам'ять», - Валерія Ковальова.
«Чиновник, який зробив для безпритульних тварин Дніпра більше, ніж вся влада за роки незалежності. Завдяки йому з'явилося КП Зооконтроль і боротьба з безпритульними тваринами перестала бути битвою з вітряками.
Михайло особисто їздив визволяти тварин, яких відловили машини з сусідньої області для статистики евтаназії.
А хто знає Михайла набагато довше, ніж за час його заммерства, з міських форумів, пам'ятають як він на новий рік перевдягався в Санту та їздив дарувати свято дітям форумчан.
Світла пам'ять і вдячність за всі добрі справи...», - Ольга Галецька.
«Mykhailo, ти зробив багато добрих справ для суспільства, міста Дніпро та його мешканців, допоміг багатьом людям.
Хай твої заслуги на довгі роки залишаються у пам’яті вдячних співгромадян, допоможуть піднятися твоїй душі та знайти спокій.
Спочивай з миром, друже…», - Ашер Йосеф Черкаський.
«Не хочеться писати банальних слів про не банальну людину. Але всі слова вони не такі. Знаходжусь в ступорі від часу як дізналась цю жахливу новину.
Міша….як так……
Ми подружились майже одразу, як познайомились. Його мама казала, що якщо б я була дружиною її сина, то вона б могла спокійно померти. А ми їй казали, що ми хочемо щоб вона жила тому ми просто дружимо. А такі надійні і віддані друзі, як Міша, це рідкість. Коли щось траплялось Міша дзвонив, розповідав в деталях і завжди додавав - тільки не кажи мамі! Умоляю! Від дуже любив маму, дуже. Любив своїх близьких. Любив тварин.
Не пам’ятаю якогось прохання, яке б він не виконав. Ніколи не казав неправду. Щоб не було.
Міша був творчою людиною. Творчою і талановитою. Чому він не займався творчістю я не знаю. Але коли наприклад я просила підібрати мені в місті локацію для зйомок він питав «так, секунду, скажи мені що глядач бачить в кадрі, скажи мені режисерський задум».
Міша зробив так багато для наближення нашої Перемоги, він так щиро допомагав з 2014 року і постійно. Його знають і поважають багато військових. Одна з небагатьох людин до 24.02.22 з якою можна було розмовляти однією мовою. Де не треба було багато пояснювати. Для кого війна почалась з анексії Криму.
Він міг написати в 12 ночі «не спиш?» на моє «ні» - дзвінок з цитуванням фільму чи книги, або просто обговорити якусь дурню, бо просто хотів поговорити, бо скучив.
Міша любив дзвонити по відео. Це було дійсно прикольно.
Він часто казав «Наташечка, я тебя очень люблю, очень люблю».
Міша. В мене немає слів.
Як би банально це не звучало, але твоє добре серце не витримало.
Як же тебе буде не вистачати.
Роби все для нашої Перемоги з кращого світу і бережи звідти тих, кто був тобі дорог тут.
Щирі співчуття родині та близьким.
Дякую тобі за все, щиро», - Наталія Хазан.
«Светлая память, Санта...», - Ольга Погрібна.
«Mykhailo Lysenko був дуже веселим персонажем. Знав його з 2014 року. Йому можна було подзвонити о 3 ночі й попросити десь прилаштувати безпритульного песика чи забрати з райвідділку військового що у звільненні трохи начудив. Місько ніколи не відмовляв.
Спочивай з миром, чоловіче з великим серцем…
Говорили востаннє тижні два тому. Ти горів життям, незважаючи ні на що: проблеми зі здоров’ям, дурнуваті обшуки і т д. Ясно, що і ті потвори, що тебе травили, вкоротили тобі віку. Але Бог їх все одне покарає. А тебе дуже не вистачатиме…», - Андрій Лозовий.
Михайло Лисенко залишив по собі глибокий слід в серцях багатьох. Його любили і шанували за непересічну особистість, гострий розум, почуття гумору та відданість своїй справі. Друзі, колеги та знайомі згадують його як людину, яка завжди допомагала, не зважаючи на власні труднощі, і в будь-якій ситуації залишалася справжньою.
Нагадаємо, прощання з Михайлом Лисенком відбудеться сьогодні, 9 жовтня, в Театрі опери та балету на проспекті Дмитра Яворницького, 72А. Початок церемонії заплановано на 11:00.
