Має в тілі понад 50 уламків, але мріє повернутися на фронт: історія бойового медика 128-ї бригади ТрО з Дніпра

Військовослужбовець Артем, який до повномасштабної війни був санітаром у ковідній реанімації, без вагань пішов захищати рідну землю. На фронті став військовим медиком - рятував та лікував не тільки українських, але й полонених російських військових. Незважаючи на отримане під час бойових дій серйозне поранення, хоче повернутися у лави рідної 128-ї бригади ТрО. Детальніше про життя в окопах, порятунок побратимів та страшне поранення — в сюжеті ІА "Дніпро Оперативний". 

У перші дні повномасштабного вторгнення Артем був одним із тих, хто рятував життя поранених військовослужбовців в лікарні Дніпра. Чоловік згадує, як вже через декілька днів буквально не міг зробити подих під час навали поранених. 

У перші дні нам не здалося все це такою навалою, але через 2-3 дні нас просто завалили важкими пораненими…Була дуже важка праця, - каже він.

Після цього зрозумів, що не хоче знаходитись в тилу, та вступив до лав ЗСУ. Каже, що ще однією мотивацією стала його донечка, кумирами якої стали хлопці з ЗСУ та пес Патрон. 

У перші ж дні Артем зіткнувся з тяжкими умовами праці бойового медика. Рятувати життя доводилося в окопах на глибині 2,5 метри. Там він разом з побратимами облаштував медичний пункт, кухню та спортивний куточок. 

Допомогу надавав і пораненим полоненим росіянам. Зазначає, що не цурався цього та просто намагався виконувати свою роботу, аби вони живими потрапили до обмінного фонду. 

Вони дуже дивувалися, тому що очікували, що їм вуха відрізати будуть та щось подібне, - згадує він.

Завжди хвилювався за своїх поранених побратимів, до яких дістатися було важко. Згадує, як іноді вони самостійно, з тяжкими пораненнями, добирався до безпечних місць, аби отримати допомогу. 

Через півтора року Артем сам отримав тяжке поранення під час ворожого прильоту по бойовим позиціям. Майже вся ліва сторона тіла чоловіка була в уламках. Розповідає, що життя його зберегла каска, яка витримала удар уламків. 

Доречі, більше 50-ти уламків і досі залишаються в мені, - зазначив він.

Після перенесених операцій, довгого та важкого шляху реабілітації чоловік досі хоче продовжувати захищати Україну, допомагаючи побратимам. 

Якщо ми не зробимо, хто буде робити це за нас. На нас пре ворог, хто буде захищати, якщо не ми, - підсумував він.

Артем, як і інші Герої України, прагне домогтися миру та говорить, що просто робить свою роботу. 

Нагадаємо, раніше ми писали про те як у Дніпрі проходить реабілітація Героя, який втратив ногу на фронті. Також на нашому сайті можна прочитати про смачні обіди для переселенців: як волонтери Дніпра допомагають нужденним.