У Дніпрі посмертно нагородили Героїв України: як це було
У День Захисників та Захисниць України в Дніпрі нагородили посмертно 19 героїв, які віддали своє життя за нашу країну. Їх імена внесли до єдиного міського електронного меморіалу пам'яті "Війна". Їхнім сім'ям вручили медалі "Захисник Вітчизни". Їх родичі, які прибули на церемонію, зі сльозами на очах розповіли про мужність та силу тих, кого втратили. Як це було - у сюжеті ІА "Дніпро Оперативний".
Начальник групи комунікацій 128-ї окремої бригади ТрО ЗСУ Олександр Курбатов зауважив, що нагороджені посмертними ордерами Герої ніколи не будуть забуті. Їх нагороджують не тому, що вони загибли, а тому, що стали на захист рідної землі.
Дуже важливо те, що ми маємо пам’ятати, що їх нагороджують не, тому що вони загибли. А тому що вони в певний момент, коли напав ворог, вони покинули мирне життя і пішли воювати. І зараз ці люди, їхні родичі - отримують нагороди. Це не велика втіха, але знак того, що ми їх не забуваємо, - сказав Олександр.
Ми змогли поспілкуватися з тещею одного із полеглих військових - Руслана Клименко. Людмила каже, що зять одразу після початку повномасштабної війни пішов у ТрО, а потім вступи до лав ЗСУ у 128-му бригаду, де був командиром взводу. Після його загибелі, дочка Людмили ухвалила рішення також піти на фронт.
Ми приїхали на похорон і дочка мені сказала: - Мамо, забираєш дітей на Вінницю, а я йду на війну! І так дочка моя теж на війні, - розповіла Людмила.
Історію свого чоловіка, ім'я якого тепер написане на посмертному ордері "За мужність", розповіла Вікторія. Тарас Спащенко також став одним із добровольців на початку повномасштабного вторгнення. А воював він з 2015 року. Жінка каже - Тарас знав, що буде війна, та готувався до цього.
Готував мене морально, фізично. У нас були місяці за три зібрані речі... Як тільки я перетнула кордон (України, - ред.), він пійшов в військкомат, - розповіла Вікторія.
Трагічною історією про втрату сина поділилися Надія та Валерій - батьки Сергія Галузіна. У 2014 році він долучився до лав АТО, де згодом отримав поранення. А 2022 року знову пішов воювати. 13-го серпня 2023 року ворожий снаряд потрапив у бліндаж. Там і загинув Сергій. Його батьки кажуть, що новину отримали вже на наступний день.
Наступну історію розповіла Анастасія Остапенко - дружина загиблого у вересні 2022 Кирила Остапенко. Військовий завжди носив із собою фотографію родини, а також гіпсовий відбиток маленької ніжки свого сина. Про своє рішення піти на війну нікому не казав, відправив дружину та дитину за кордон. Анастасія розповіла, що чоловік пішов воювати, бо в нього на фронті загинув найкращий друг.
Але ніхто про нього не знав, що він пішов. Дізналась я тільки через дві неділі. На свій день народження...Подзвонив, привітав з днем народження і сказав: "Вибач, але я пішов. Бо я не можу сидіти і бачити, як вбивають дітей, жінок…", - розповіла Анастасія.
Історії про загиблих Героїв можна залишати на сайті, який створено у Дніпрі. За словами Олександра Санжари, секретаря ДМР, портал створили для вшанування пам'яті Захисників, які віддали своє життя. Всі історії там зберігатимуться довічно.
Нагадаємо, раніше ми ділилися історіями Героїв, пам'ять про яких увіковічили в муралах. А ще на нашому сайті можна дізнатися про дрони та новітні технології на полі бою.