Втратив ногу, але продовжує захищати Україну: історія сапера 128-ї бригади ТрО Дніпра
Колись він був музикантом і запалював серця фанатів шаленим роком на великих сценах. Сьогодні він запалює в серцях українців надію на мирне життя і продовжує попри страшне поранення, захищати нашу країну у лавах героїчної 128-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Знайомтеся, це сержант Чорнозем. Він сапер. Під час виконання бойового завдання втратив ногу. Після довгих 8 місяців реабілітації він повернувся до лав рідної бригади аби продовжувати наближати перемогу. Що допомогло бійцю зберегти життя і витримати страшні випробування, детальніше дивіться в ексклюзивному матеріалі ІА "Дніпро Оперативний".
Музика стала для Андрія не лише захопленням, а справжнім порятунком після тяжкого поранення. Гітара, яку йому привезла дружина до реабілітаційного центру, стала для нього безцінним даром. Він згадує, що біль після поранення був постійним і настільки інтенсивним, що іноді здавався нестерпним. Однак варто було йому взяти в руки гітару, як біль ніби відступав, поступаючися місцем глибинній концентрації на музиці.
Андрій часто грав для інших поранених солдатів з різних бригад. Спільні ігри та співи, створювали атмосферу єдності та підтримки. Імпровізовані концерти, що тривали по декілька годин, не лише дарували відчуття солідарності, а й приносили розраду у важкі моменти.
Саме вміння концентрувати увагу допомогло Андрію вижити в перші хвилини після отримання страшного поранення.
Коли я отримав поранення і зрозумів, що втратив ногу, одразу перемкнувся на інше – мені потрібно було врятувати себе. І це були тренування, саме завдяки чому я вижив. Якби не надав собі нормальну допомогу, ситуація могла б бути набагато гіршою. Мене, може, й витягнули б, але могли і не встигнути. Це сталося на Донецькому напрямку, в селі Старомайорське. Ми заходили на ворожі позиції. Під час обстрілу нас оглушило, і коли почали працювати міномети, все сталося швидко. На війні кожен вибух спрямований на те, щоб убити саме тебе, - зазначає боєць.
Втома та виснаження зробили Андрія менш уважним, і він наступив на міну. Він втратив ногу, але не бажання захищати Україну. Навіть незважаючи на нестерпний біль чоловік мріяв повернутися до своєї рідної 128-ї бригади.
Одразу після поранення я вирішив: я повернуся. Перший місяць реабілітації був особливо важким через гострий біль – не фантомний, а цілком реальний. Багато хто залишається з цим болем на все життя, тому що він переходить у хронічну стадію. Але з часом стало легше. Я перемикався, знаходив нових друзів, і так поступово біль відступав, - каже військовий.
Після восьми місяців реабілітації захисник повернувся на службу. Тепер Андрій, між бойовими завданнями, продовжує грати для своїх побратимів, підтримуючи їх і надихаючи своєю силою духу. Музика, як і раніше, допомагає йому долати труднощі та залишатися опорою для товаришів.
Автор сюжету: Ірина Шевченко
Нагадаємо, ми писали раніше, чи вимикатимуть світло 14 вересня. Також на нашому сайті, ви можете прочитати, що 49 українських Героїв повернулися додому з ворожого полону.