Чи знаєте ви своїх дітей: як популярний серіал допоможе дніпрянам зрозуміти підліткові проблеми
Після гучного релізу британського серіалу Adolescence (Юнацтво), який за кілька тижнів став справжнім культурним феноменом, тисячі батьків у всьому світі замислилися: чи достатньо ми знаємо про життя наших підлітків? Як помітити, що з дитиною щось не так? І головне — що робити? «Дніпро Оперативний» звернувся до психологів, щоб знайти відповіді на ці питання.
Як «Adolescence» змінює погляд на підліткові проблеми
Adolescence зачепив не сюжетною інтригою, а тим, що правдиво показав: сьогоднішні підлітки можуть жити у власному емоційному вакуумі — навіть коли поруч є батьки. Вони можуть мати тисячі підписників і водночас залишатися абсолютно самотніми. Можуть посміхатися вдома, але всередині кипіти від гніву або страху.
Серіал відкрито говорить про проблеми, які зазвичай замовчуються: тиск соціальних мереж, емоційне ігнорування, нестачу тепла в родині, відсутність безпечного простору для висловлення почуттів. Саме це зробило його таким впливовим — бо кожен дорослий після перегляду мимоволі запитує себе: а чи справді я знаю, що відбувається у внутрішньому світі моєї дитини?
Це — не просто черговий популярний серіал. Це привід нарешті почати важливу розмову.
Токсична культура: що приваблює підлітків у світі онлайн
Підліткове бажання відчувати себе важливим, прийнятим і “достатньо мужнім” часто стикається з нереалістичними стандартами, які нав’язує онлайн-простір. У деяких спільнотах «чоловіче» зводиться до агресії, зневаги до емоцій і ворожого ставлення до дівчат. Підлітки, які відчувають себе непомітними, нецікавими або відкинутими, можуть несвідомо шукати пояснення своєму болю — і знаходити його в небезпечних ідеологіях, які поділяють світ на “переможців” і “лузерів”.
Психологиня Олександра Склярова пояснює: для підлітків надзвичайно важливо, як до них ставляться інші. У цей період батьки вже не відіграють головну роль, тож емоційна підтримка з дому стає або фундаментом, або порожнім місцем, яке заповнюється зовнішніми впливами. Дитина, яка не відчуває розуміння, шукає, на кого орієнтуватися — навіть якщо це агресивні інтернет-фігури чи субкультури. Потреба бути “частиною чогось більшого” часто переважує критичне мислення.
На думку фахівчині, за агресивною поведінкою підлітка часто стоїть брак емоційного контакту з батьками, низька самооцінка або глибока незадоволеність собою. Якщо додати до цього психогенетичні фактори чи психічні розлади, ризики зростають у рази. Саме тому відкрита і довірлива розмова з підлітком — це не просто виховання, а профілактика можливих радикальних вчинків.
Чому підлітки віддаляються
«У нас із дитиною все добре», — часто кажуть батьки, не здогадуючись, що за дверима кімнати їхній син або донька переживають емоційний шторм. Психологиня Олександра Склярова пояснює: сьогоднішні підлітки не є проблемнішими, ніж колись — вони просто живуть в іншій реальності.
«Зараз підлітки не “проблемніші”, вони просто інші — і це нормально. У батьків підлітків були свої хобі, був інший час, не такий яскравий технологічний прогрес, тому вони не завжди розуміють підлітків, ностальгуючи по своєму часу», — пояснює Склярова.
Але як знайти спільну мову з цими «іншими» дітьми, які виросли в епоху TikTok, мемів, гіперреактивності та постійного інфо-шуму? Спробуємо розібратися.
Підліткова агресія: звідки вона береться?
Багатьох батьків лякає підліткова дратівливість або навіть агресивність. Але, як запевняє психологиня Світлана Баракат, ці реакції цілком природні.
“Підлітковий вік — це період великих змін і становлення особистості. У підлітків ще формується зона мозку, що відповідає за самоконтроль і логіку, тоді як емоційна частина вже працює на повну. Це пояснює імпульсивність і складнощі з контролем емоцій”, — пояснює вона.
Неабиякий вплив на поведінку підлітка справляють і гормони.
“Із початком статевого дозрівання в організмі підлітка відбувається гормональна перебудова. Тому для підліткового віку характерні підвищена збудливість, деяка неврівноваженість характеру, імпульсивність, порівняно часті, швидкі та різкі зміни настроїв та форми поведінки”. - додає психологиня.
Найчастіше, за спостереженням Світлани Баракат, підліток показує агресивну поведінку тоді, коли в сім’ї є також прояви агресії, або ситуація в сім’ї тривожна. У такому разі використовує агресивну поведінку як психологічний захист.
“У ситуації, де підліток почувається безсилим перед жорстокістю чи насильством, він може спробувати "злитися" з агресором. Це не завжди усвідомлений вибір, швидше, це несвідомий процес, де підліток думає, що якщо він буде на боці "сильного", йому не загрожуватиме небезпека. А з іншого боку, неможливість пережити та усвідомити свої емоції теж може проявлятися у вигляді агресії”, - пояснює вона.
Якщо ж ваша дитина почала “бунтувати” - лякатися не варто. Так, у декого цей етап проходить більш проблемно. Завдання батьків - допомогти дитині пройти його якомога безболісніше, наголошує Світлана Баракат.
“У підлітковому році дитина прагне зрозуміти, хто вона є, і часто перевіряє межі — власні та батьківські. Бунт і протест — це не «погана поведінка», а спроба встановити свою ідентичність і заявити про себе”.
Інтернет — не завжди ворог
Після перегляду Adolescence стає очевидним: інтернет — не просто фон, а повноцінне середовище, у якому формується підліткова психіка.
Винити інтернет у всіх проблемах не можна, адже він є надзвичайно корисним та зручним інструментом. Небезпечною мережа стає тоді, коли образ “Я” у підлітка - нечіткий або нестабільний.
“Те, наскільки добре у підлітка (або людини загалом) сформоване уявлення про себе — тобто образ Я (хто я, який я, чим я цінний тощо), — пов’язане з тим, як він поводиться в інтернеті. Якщо цей образ нечіткий або нестабільний, то людина частіше вдається до ризикованої поведінки у соціальних мережах і може легше стати залежною від інтернету”, - пояснює Світлана Баракат.
Інтернет може як допомогти, так і зашкодити. І грань тут дуже тонка.
“Цифровізація життєвого простору тягне для підлітків такі психологічні проблеми, як інформаційний стрес, інтернет-залежність, проблеми контролю та управління часом. Причиною того, що підлітки іноді починають поводитися агресивно або шкодити собі, можуть бути і складні стосунки з однолітками - в реальному житті чи онлайн”.
Тож чим пізніше ви придбаєте своїй дитині смартфон - тим краще для неї. Простенький телефон, аби не втрачати з нею зв’язок, коли вона не вдома - ідеальне рішення.
“Чим пізніше у дитини буде телефон та комп’ютер – тим краще буде розвиватися уява. Але, так як прогрес не стоїть на місці, дитина може відчувати себе обділеною без гаджетів, що буде впливати на взаємовідносини з однолітками”, - зазначає Олександра Склярова.
Чи відповідальна школа за виховання вашої дитини?
Школа безумовно грає важливу роль у формуванні знань і навичок дітей. Проте, як зазначає психологиня Олександра Склярова, виховання залишається першочерговою відповідальністю батьків. Саме вони повинні забезпечувати емоційну підтримку та формувати моральні орієнтири своїх дітей.
Однак, якщо в поведінці підлітка виникають проблеми, школа також не може залишатися осторонь. Вчителі та адміністрація повинні вчасно виявляти недоліки в поведінці учнів і інформувати батьків. Це дозволяє своєчасно втрутитися і виправити ситуацію, що, в свою чергу, може запобігти більш серйозним труднощам у майбутньому.
Що робити, якщо ваша дитина - булер?
В Інтернеті можна знайти безліч порад про те, як захистити дитину від цькування. Проте набагато менше уваги приділяється тому, як діяти, якщо ваш підліток сам є тим, хто ображає інших. Батькам важливо розуміти, що ігнорування такої поведінки може призвести до серйозних наслідків.
“Якщо дитина займається булінгом або проявляє агресію – треба зрозуміти причину, звідки це береться і чому. В цьому може допомогти психолог, так як батьки самі часто не розуміють або їм дуже важко це зробити. І завжди треба говорити, що не можна себе так вести з іншими, тому що це неприємно та болісно. Дитина повинна розуміти наслідки своєї поведінки”, - радить Олександра Склярова.
Як не порушити межі особистого простору підлітка в соцмережах
Коли мова заходить про соціальні мережі, батьки часто задаються питанням: де провести межу між контролем і свободою? Як допомогти підлітку бути в безпеці, не втручаючись у його приватне життя? Олександра Склярова радить почати з основ — безпеки.
“Ні в якому разі не можна публікувати свою адресу та місцеположення – так як це може привернути увагу зловмисників. Також це відноситься до інтимних фото”, — зазначає вона.
Спокійно обговоріть з підлітком важливість цих правил, і поясніть, що мова йде саме про його безпеку.
Щодо листування — це особистий простір дитини. Якщо ви почнете перевіряти повідомлення, довіра між вами та дитиною може значно похитнутися. Психологиня підкреслює: перевірка листування може зруйнувати те, що ви так довго будували — відкритість і чесність у стосунках з дитиною.
Поради психологів: як допомогти підлітку і зберегти здорові стосунки
Будуйте довіру, а не контроль. Найголовніше — створити атмосферу довіри. Діти мають право на свої секрети, і важливо, щоб вони відчували, що можуть звертатися до батьків у будь-який момент. Відкритість і підтримка дозволяють підліткам ділитися навіть найбільш делікатними проблемами, не боячись осуду.
Поважайте особистий простір. Підліток має право зберігати особисті секрети. Не варто вимагати доступу до його листування чи особистих справ, якщо він сам не хоче це показати. Поважаючи особисті межі, ви зберігаєте довіру та сприяєте здоровому розвитку стосунків.
Підтримуйте у важкі моменти. Підлітки часто переживають складні ситуації, і важливо, щоб вони відчували підтримку від батьків. Якщо в родині існують конфлікти або напруження, це може ускладнити для дитини відкритість. Створюйте сприятливу атмосферу для спілкування і підтримуйте підлітка у кризових моментах.
Збалансуйте правила та свободу. Виховання підлітка вимагає балансу між встановленням правил і наданням свободи. Це допомагає дитині відчувати себе відповідальною за свої вчинки, але при цьому мати можливість самостійно приймати рішення і помилятися.
Шукайте відповіді в психологічній літературі. Психологи радять батькам звертатися до літератури, яка допоможе краще розуміти своїх дітей та покращити комунікацію. Почати можете з книги «Як говорити, щоб підлітки слухали, і як слухати, щоб підлітки говорили», авторками якої є Адель Фабер та Елейн Мазліш.
Нагадаємо, раніше ми писали про підлітків, які в центрі Дніпра посеред проїзної частини підлітки знімали відео в TikTok. А ще ми розповідали, чим небезпечна гра “Червоні двері, жовті двері”, популярна серед підлітків.
