“У своїй роботі я найбільше люблю те, що вдається комусь допомогти”

Ольга,  інспектор державно-пожежного нагляду ГУ ДСНС у Дніпропетровській області

Коли заходить мова про рятувальників, більшість з нас (якщо не всі) уявляє кремезного чоловіка в уніформі, вимащеного у сажі, який виходить із згарища, тримаючи на руках врятоване кошеня.

Але повірте, що на таких хлопцях управління не закінчується. Більшість працівників ДСНС хоч і не є такими популярними, як ті, хто безпосередньо змагаються з вогнем, але теж роблять надзвичайно важливу для всіх нас роботу.

Звісно, більшість працівників цивільного захисту - чоловіки. Але все ж десяту частину колективу складають жінки, які завдякі своїй щоденній праці стають частиною процесу, що рятує сотні українців.

Коли я ще навчалась у школі, мене вабили військова структура та погони на плечах військових.

Почала свою роботу з квітня 2008 року на посаді радіотелефоніста відділення зв*язку вузла зв*язку ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в званні рядового.

З 06.2012 р. по 07.2013 р. - провідний фахівець відділу матеріально-технічного, транспортного забезпечення та безпеки руху управління забезпечення діяльності ГУ Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області; присвоєно звання лейтенанта служби цивільного захисту.

З 01.2016 р. - інспектор державно-пожежного нагляду, що перевіряє об'єкти на дотримання правил пожежної безпеки. Проводимо виїзди  безпосередньо на місце пожежі для збору інформації, веду облік пожеж, агітаційно-розяснювальну роботу, спрямовану на попередження пожеж.

Спочатку мені працювалось дуже важко, бо часто траплялися нічні виїзди, робота була дуже насиченою. Але згодом звикаєш до цього ритму, і та ноша вже не видається такою важкою.

Найважче в нашій професії - за кожною статистичною одиницею пожежі стоїть чиєсь горе. Це завжди чиєсь життя, здоров'я, майно, і це відчуття є найважчим.

В нашій частині працює близько 50 людей, з них - лише 2 жінки. Я не маю досвіду роботи в жіночому колективі, тому для мене звична справа - працювати з чоловіками. Всі функції поділено рівноцінно, кожен веде свій напрямок діяльності.

Робота  в чоловічому колективі - це приємне відчуття, бо кожного дня відчуваєш до себе делікатне ставлення. Не зважаючи на те, що я ношу форму, як і чоловіки,  завжди відчуваю себе на роботі жінкою

У своїй роботі я найбільше люблю те, що вдається комусь допомогти, врятувати чиєсь життя. Приємно бути причетним до цієї допомоги. Якщо нам вдається врятувати ситуацію без складних наслідків, особливо людських жертв, то це для нас - дуже велике задоволення, піднесення і стимул працювати далі.