Поезія буденності: у Дніпрі показали фільми Джармуша та Сорентіно

Відтепер перегляд фільмів у галереї Артсвіт - із 18:00 до 23:00. Новини Дніпра.

14 жовтня у галереї Артсвіт досліджували поезію американського та італійського кіно.

Галерея Артсвіт змінила формат кіноночі – тепер перегляд фільмів відбуватиметься із 18:00 до 23:00. Організатори заходу мотивують це неабиякою втомою самих глядачів, які засинали вже за годину після початку. Цього разу показали дві кінострічки – «Патерсон» Джармуша та «Юність» Сорентiно.

Куратор кіноночі Сергій Острянин запропонував незвичну для попередніх галерейних показів добірку сучасного поетичного кіно. Жодних кадрів насилля чи відвертих сцен. На зміну неоднозначності фільмів прийшла впорядкована віршованість буденності.

Тема поезії дуже контраверсійна, інколи може звучати заїжджено чи попсово. За правильної ж розстановки наголосів – розкривається у зовсім неочікуваних деталях. Поезія не завжди має асоціюватися із надзвичайним, магічним, із платонівським світом ейдосів. Інколи її вдається знайти у сірниковій коробці, скуйовдженому волоссі, монолітній архітектурі конструктивізму, світлодіодній вивісці дешевого бару чи пляшці пива.

«Патерсон» - останній фільм американського режисера Джима Джармуша. В абсолютно реальному місті Патерсоні мешкає не зовсім реальний водій автобусу на ім’я Патерсон. Кожного дня він слухає розмови випадкових пасажирів про способи приготування стейків, анархізм, сімейні проблеми, про усе, із чим пов’язане життя. Увечері Патерсон повертається додому, де його дружина Лора перефарбовує чергову стіну в дивне поєднання чорних і білих ромбів. Вигулюючи пса, чоловік обов’язково лишається у барі, аби випити пінту пива. Прокидається за внутрішнім будильником, часто дивиться на годинник, час від часу пише вірші, частіше – коло водоспаду. Фрагменти монотонності складаються в цілісну, об’ємну і напрочуд повну картину. Так і хочеться знайти збірку Френка О’Гари, прочитати вголос кілька рядків випадковому любителю темного нефільтрованого, а після зачинення пабу – випурхнути на осінні вулиці під блюзові ритми. Джармуш примудряється зробити поетичним те, що багато хто вважав би банальністю.

Iншим за структурою подачi сенсiв виявився фiльм iталiйця.

«У фільмі Сорентіно є чимало кадрів, які схожі на витвори мистецтва, на живопис, який має висіти у класичній галереї. Ми порівнюємо два підходи до поетичності кіно – американський та європейський. Останній більш деталізований, помпезний, такий фільм можна поставити у «золоту рамку». Американська ж поезія – про буденне», - розповів Сергій Острянин.

«Юність» - фільм італійця Паоло Сорентіно, який розповідає про двох старих друзів, диригента Фреда Боллинджера і режисера Міка Бойла. Вони проходять оздоровчу програму на закритому швейцарському курорті для знаменитостей, міркують на тему молодості, старості й життя в цілому.

Фільм - поєднання попкультури з силуетами та звуками мистецтва. В кадрах – напрочуд багато повітря, в розмовах - достовірність і глибина. В якості фону Соррентіно використовує інтер'єри готельних кімнат, однаково-схожих між собою на золоті клітки. Молодість у контексті картини – не фізичне поняття, а насамперед – мистецьке та духовне. Перед героями два шляхи - зламатися  через власні уявлення про себе або прийняти свою сутність, стати на чолі власного малого світу.

Авторське кіно для показу надає Arthouse Traffic.