Альтернативні джерела енергії: шлях до енергетичної незалежності України

Зростання цін на традиційні енергоносії та нагальна потреба у зменшенні залежності від імпорту вуглеводнів ставлять Україну перед необхідністю активного розвитку альтернативних джерел енергії. Сонячна, вітрова, біоенергетика та інші відновлювані технології розглядаються не лише як екологічно чистіший спосіб генерації електроенергії, але й як стратегічний шлях до зміцнення енергетичної незалежності країни. Детальніше про поточний стан альтернативної енергетики в Україні та перспективи розвитку — розкаже «Дніпро Оперативний».

Основні види відновлюваної енергії в Україні

Вітрова енергетика, сонячна енергетика та біоенергетика є основними видами відновлюваної енергії, які мають значний потенціал в Україні.

• Вітрова енергетика.
• Сонячна енергетика.
• Біоенергетика.

Окрім цих основних видів, в Україні також є потенціал для розвитку гідроенергетики (малі ГЕС), геотермальної енергії та енергії біогазу.

Поточний стан альтернативної енергетики в Україні

Станом на квітень 2025 року альтернативна енергетика в Україні перебуває у складному, але водночас перспективному стані. Повномасштабне вторгнення росії завдало значної шкоди енергетичній інфраструктурі країни, зокрема й об'єктам відновлюваної енергетики.

Вплив війни:

• Близько 25% встановленої потужності відновлюваної енергетики опинилося на тимчасово окупованих територіях, особливо це стосується вітрових електростанцій (близько 75% або 1,25 ГВт).
• Гідроенергетичний сектор зазнав збитків на близько 3 млрд доларів США, було зруйновано Каховську ГЕС, пошкоджено Канівську та станції ДніпроГЕС.
• Через бойові дії та окупацію територій, значна частина потужностей ВДЕ не може працювати на повну силу. Також було виведено з ладу значну частину теплової генерації (близько 73% станом на жовтень 2024 року).

Поточні тенденції та перспективи:

• За перше півріччя 2024 року частка відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі України зросла до 9,8%. Це зростання пов'язане як зі збільшенням виробництва «зеленої» енергії, так і зі зменшенням загального енергоспоживання та виведенням з ладу традиційних потужностей. У 2024 році загальна частка ВДЕ в енергобалансі склала майже 11%. 
• Зростає інтерес до розвитку малої розподіленої генерації, зокрема сонячних електростанцій домогосподарств. Кількість таких «просьюмерів» перевищила 54 тисячі.
• Незважаючи на війну, окремі компанії продовжують інвестувати в будівництво нових об'єктів відновлюваної енергетики, зокрема вітрових та сонячних електростанцій із системами акумуляції енергії. Компанія ДТЕК, наприклад, інвестує значні кошти в будівництво Тилігульської ВЕС.
• Україна розглядає відновлювану енергетику як ключовий елемент майбутньої енергосистеми та шлях до енергетичної незалежності. Розробляються плани зі значного збільшення потужностей вітрової, сонячної генерації та біопалива, а також будівництва систем збереження енергії. Україна також має амбітні плани стати водневим хабом Європи до 2050 року, виробляючи "зелений" водень з відновлюваних джерел.

Проблеми:

• Фінансові труднощі.
• Ризики безпеки.
• Необхідність реформ.

Незважаючи на значні виклики, альтернативна енергетика залишається важливим напрямком для енергетичної безпеки та сталого розвитку України. Подальша підтримка та інвестиції в цю галузь є критично важливими для відновлення енергетичної системи та забезпечення енергетичної незалежності країни в майбутньому.

Переваги та недоліки переходу на чисту енергію

Перехід на чисту енергію, тобто на відновлювані джерела енергії (ВДЕ), такі як сонячна, вітрова, гідро-, геотермальна та біоенергія, має значні переваги та певні недоліки. Розглянемо їх детальніше:

Переваги переходу на чисту енергію:

• Екологічна стійкість: зниження викидів парникових газів, покращення якості повітря, зменшення забруднення води та ґрунту, збереження природних ресурсів.
• Економічні вигоди: зниження залежності від імпорту енергоносіїв, стимулювання економічного зростання, стабільніші ціни на енергію в довгостроковій перспективі, розвиток інновацій та технологій.
• Соціальні переваги: покращення здоров'я населення, енергетична безпека та стійкість, децентралізація енергосистеми.

Недоліки переходу на чисту енергію:

• Переривчастість генерації: залежність від погодних умов.
• Високі початкові інвестиції: вартість будівництва.
• Потреба у великих площах: земельні вимоги.
• Вплив на навколишнє середовище (специфічні випадки): вплив на птахів та кажанів, утилізація обладнання тощо.

Незважаючи на певні недоліки, переваги переходу на чисту енергію є значними та довгостроковими. Розвиток технологій, вдосконалення систем зберігання енергії та розумне планування дозволяють поступово мінімізувати негативні аспекти та максимально використовувати потенціал відновлюваних джерел енергії для створення стійкої, безпечної та екологічно чистої енергетичної системи. У контексті України, перехід на чисту енергію є не лише екологічною необхідністю, але й стратегічним кроком до зміцнення енергетичної незалежності та сталого економічного розвитку.

Державна політика та законодавство у сфері альтернативної енергетики

Державна політика та законодавство у сфері альтернативної енергетики в Україні спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) з метою зміцнення енергетичної незалежності, зменшення негативного впливу на довкілля та стимулювання економічного зростання.

Основні законодавчі акти:

• Закон України «Про альтернативні джерела енергії» (№ 555-IV від 20.02.2003).
• Закон України «Про електроенергетику» (зі змінами).
• Закон України «Про енергозбереження» (№ 74/94-ВР від 01.07.1994).
• Закон України «Про ринок електричної енергії» (зі змінами).
• Ряд інших нормативно-правових актів.

Основні засади державної політики у сфері альтернативної енергетики:

• Нарощування обсягів виробництва та споживання енергії з ВДЕ з метою економії традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності від їх імпорту. 
• Додержання екологічної безпеки шляхом зменшення негативного впливу на довкілля при створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики. 
• Забезпечення безпеки для здоров'я людини на об'єктах альтернативної енергетики на всіх етапах їх життєвого циклу. 
• Науково-технічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, популяризація та впровадження науково-технічних досягнень. 
• Залучення вітчизняних та іноземних інвестицій та підтримка підприємництва у цій сфері.

Основні механізми державної підтримки:

• «Зелений» тариф.
• Аукціони на будівництво нових потужностей ВДЕ.
• Пільгове кредитування.
• Програма «ГрінДІМ».
• Кредити для бізнесу.
• Податкові пільги тощо.

Повномасштабне вторгнення Росії завдало значної шкоди енергетичній інфраструктурі України, включно з об'єктами ВДЕ. Проте, уряд України розглядає розвиток альтернативної енергетики як один із ключових пріоритетів для відновлення енергетичної системи, забезпечення її стійкості та досягнення енергетичної незалежності. Планується подальше вдосконалення законодавства, стимулювання інвестицій та створення сприятливих умов для розвитку розподіленої генерації та систем зберігання енергії.

Європейський досвід: що може запозичити Україна

Європейський Союз є одним із світових лідерів у сфері розвитку та впровадження відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Його багаторічний досвід, стратегії та політики можуть бути надзвичайно корисними для України на шляху до енергетичної незалежності та декарбонізації. Ось ключові аспекти європейського досвіду, які Україна може запозичити:

1. Чітка та амбітна державна політика та законодавство: директиви ЄС щодо ВДЕ, система підтримки ВДЕ («зелені» тарифи (feed-in tariffs), премії (feed-in premiums), аукціони на будівництво нових потужностей ВДЕ, податкові пільги та гранти тощо), спрощення процедур та регулювання.

2. Розвиток ринкових механізмів та конкуренції: аукціони на будівництво ВДЕ, створення сприятливого інвестиційного клімату, інтеграція ВДЕ в енергетичний ринок.

3. Розвиток інфраструктури та систем зберігання енергії: модернізація енергетичних мереж, інвестиції в системи зберігання енергії, транскордонні з'єднання.

4. Підтримка наукових досліджень та інновацій: фінансування наукових проєктів, співпраця з європейськими науковими установами.

5. Залучення громадськості та підвищення обізнаності: інформаційні кампанії, підтримка місцевих ініціатив.

6. Регіональна співпраця: обмін досвідом з сусідніми країнами ЄС.

Запозичення успішного європейського досвіду, адаптація його до українських реалій та активна державна підтримка стануть ключовими факторами для успішного розвитку альтернативної енергетики в Україні та досягнення енергетичної незалежності.

Прогнози та перспективи до 2030 року

Прогнози та перспективи розвитку альтернативної енергетики в Україні до 2030 року є досить оптимістичними, хоча й залежать від багатьох факторів, включаючи геополітичну ситуацію, темпи відновлення економіки та ефективність державної політики. Враховуючи європейський курс України та нагальну потребу в енергетичній незалежності, можна виділити наступні ключові тенденції та очікування:

Основні прогнози та перспективи:

• Очікується значне збільшення частки відновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі України. Уряд України ставить амбітні цілі щодо декарбонізації та збільшення виробництва «зеленої» енергії. Прогнозується, що до 2030 року частка ВДЕ може сягнути 25% і більше у виробництві електроенергії.
• Сонячна та вітрова енергетика залишаться основними драйверами зростання сектору ВДЕ завдяки зниженню вартості технологій, швидким темпам будівництва та значному потенціалу цих ресурсів в Україні. Очікується введення в експлуатацію значних нових потужностей сонячних та вітрових електростанцій, включаючи проєкти зі системами акумулювання енергії.
• Тенденція до розвитку малої розподіленої генерації (сонячні панелі на дахах домогосподарств та підприємств, невеликі вітрові установки) буде посилюватися. Це сприятиме підвищенню енергетичної стійкості на місцевому рівні та зменшенню навантаження на централізовані мережі.
• Для забезпечення стабільності енергосистеми при високій частці ВДЕ значно зросте роль систем акумулювання енергії (батарейні сховища, гідроакумулюючі електростанції). Очікується впровадження нових технологій та збільшення потужностей систем зберігання.
• Біоенергетика (використання біомаси, біогазу) продовжить відігравати важливу роль, особливо в секторі теплопостачання та виробництва біопалива. Очікується розвиток технологій виробництва біометану.
• Україна має амбітні плани стати одним із ключових виробників та експортерів «зеленого» водню до Європи. Хоча масове виробництво та експорт водню очікуються після 2030 року, до цього часу можуть бути закладені основи для розвитку цієї галузі, включаючи пілотні проєкти та розбудову необхідної інфраструктури.
• Для досягнення амбітних цілей у сфері ВДЕ знадобиться залучення значних внутрішніх та іноземних інвестицій. Створення сприятливого інвестиційного клімату, стабільне законодавство та прозорі механізми підтримки будуть ключовими факторами.
• Подальша інтеграція української енергосистеми з ENTSO-E сприятиме обміну «зеленою» енергією з європейськими країнами та підвищенню стійкості енергосистеми.
• Розвиток сектору ВДЕ призведе до створення нових робочих місць у виробництві обладнання, будівництві, обслуговуванні електростанцій та інших суміжних галузях, стимулюючи економічне зростання.

До 2030 року альтернативна енергетика матиме всі шанси стати однією з ключових складових енергетичної системи України, сприяючи її енергетичній незалежності, декарбонізації та сталому розвитку. Однак, реалізація цих амбітних планів вимагатиме послідовної державної політики, залучення інвестицій, розвитку інфраструктури та тісної співпраці з міжнародними партнерами.

Раніше ми писали, як саме погодні умови впливають на графіки відключення світла. Також ми розповідали, як правильно обрати та використовувати сонячні батареї та генератори, щоб пережити блекаути з мінімальними незручностями.