«Хто вернувся звідти, вже не боїться пекла»: “Пташка” з Азовсталі розповіла правду про роботу зі звільненими військовополоненими

Відома захисниця Азовсталі Катерина «Пташка» Поліщук, яка пережила полон, розповіла про те, як Україна підтримує тих, хто повернувся з неволі. Як її та звільнених посестр і побратимів повертали до нормального життя, дивіться в інтерв’ю «Дніпра Оперативного». 

За словами «Пташки», після її обміну, який став першим масштабним обміном на 200 людей, було помітно, що Україна ще вчилася працювати з такими випадками. Особливо це стосується жінок, які повертаються з полону. Вона зазначила, що очікувала більшого контролю з боку спецслужб. Зокрема, мова йшла про відсутність чітких інструкцій щодо того, що можна говорити публічно.

“Спочатку був наратив, що не говоріть про умови в полоні, бо це може нашкодити тим, хто там залишається”, – розповіла “Пташка”.

Вона наголосила, що в суспільстві існує хибне уявлення про полон. “Люди навіть близько не розуміють, що це таке, і думають, що це щось на кшталт курорту”, – сказала військова. Однак ті, хто пережив полон, за її словами, вже не бояться навіть пекла. Єдиним страхом залишається повторне потрапляння в полон.

Говорячи про допомогу після звільнення, “Пташка” зазначила, що її забезпечували необхідною підтримкою, особливо під час перебування в лікарні разом з іншими азовцями. Велику роль у цьому відіграла Асоціація сімей захисників Азовсталі, яка надавала не лише матеріальну допомогу, але й увагу до дрібниць.

“Вони могли привести перукаря чи косметолога, привозили якісний одяг”, – поділилася вона.

Крім того, представники Нацгвардії та ЗСУ допомагали з відновленням документів та юридичними питаннями. Такий супровід, за її словами, робив повернення з полону значно легшим.

“Нас не кинули, нас підтримували та супроводжували”, – підкреслила військова.

Втім, складнощі починаються після завершення початкового періоду реабілітації. За словами “Пташки”, увага до звільнених поступово згасає, адже ресурси спрямовуються на підтримку нових обмінів.

“Спочатку всі допомагають, водять за ручку, але потім настає штиль”, – пояснила вона.

Військова також розповіла, що люди часто звертаються до неї з проханнями допомогти повернути когось із полону. Проте вона наголосила, що не має важелів впливу:

“Якби я могла щось зробити, мої близькі друзі вже були б вдома”.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, де у Дніпрі можна задекларувати трофейну зброю. А ще ми ділилися локаціями з безкоштовним Wi-Fi в Дніпрі.