Мобілізували з вадою серця і визнали придатним: як солдат через суд добивався повторної ВЛК
Чоловіка з вродженою вадою серця мобілізували, визнали придатним до служби, а на повторну медкомісію так і не відправили. Чим закінчилася його суперечка з військовою частиною, читайте у матеріалі «Дніпро Оперативний».
15 квітня 2026 року суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовив чоловіку, який вимагав від військової частини відправити його на повторну медкомісію. Після цього 20 жовтня 2026 року апеляційний суд скасував це рішення та зобов'язав частину відправити солдата на огляд.
З вадою серця визнали придатним
Зі строкової служби чоловіка списали ще у 2020 році через проблеми зі здоров'ям. Лікарі виявили у нього вроджену ваду серця та серцеву недостатність I стадії, тож служити він не міг.
Але минуло більше ніж п'ять років, і у грудні 2025 року чоловіка все ж мобілізували. Про те, як це відбувалося, розповіла його адвокатка. Вона стверджувала, що чоловіка побили просто на вулиці на очах у людей, а потім без документів і телефону привезли до ТЦК, де кілька годин тримали у наметі, так і не показавши жодному лікарю, після чого силоміць посадили у машину та відвезли до військової частини.
Попри хворе серце, медкомісія при ТЦК визнала чоловіка придатним до служби. Адвокатка вважала, що огляду насправді не було, адже рішення ухвалили без кардіолога, без аналізів і навіть без самого чоловіка. Тож у частині він проходив підготовку нарівні з усіма, у бронежилеті та касці, а на його скарги щодо здоров'я там, за словами захисниці, не зважали.
Тоді адвокатка поскаржилася до регіональної військово-лікарської комісії. Там вирішили, що діагноз треба перевірити, і зобов'язали командира відправити солдата на повторний огляд до медкомісії іншої частини.
Минуло понад півтора місяця, а направлення так і не з'явилося. Адвокатка писала до частини та скаржилася у прокуратуру, але це нічого не дало.
Що було у суді
Коли чекати не було сенсу, чоловік через адвокатку подав позов до суду. І лише після цього у частині склали направлення на медогляд, причому зробили це вже наступного дня після позову. Минуло ще три дні, і, за інформацією з частини, чоловік самовільно її залишив.
У суді військові пояснювали, що швидко оформити направлення неможливо, бо документ спершу треба перевірити та погодити. Крім того, у частині казали, що не можуть відправити солдата на огляд, бо ніхто не знає, де він.
Перший суд погодився з такими поясненнями. Суддя вирішив, що частина виконала свій обов'язок, коли склала направлення, а відвести на медкомісію людину, про яку невідомо, де вона, у військових немає можливості.
Проте судді в апеляції подивилися на цю історію інакше. Вони пояснили, що скласти направлення замало, адже його ще треба віддати бійцю і разом з іншими документами надіслати до медкомісії. Але військові не довели, що зробили це. Як і не довели того, що взагалі щось робили до позову, хоча рішення регіональної комісії отримали ще у січні.
Не виправдовувало військових, на думку суду, і те, що чоловік пішов з частини. Адже пішов він приблизно через сім тижнів після того, як частина отримала рішення комісії, а надіслати документи на медкомісію можна і без самого бійця.
Водночас вимагати від частини, щоб чоловік таки пройшов огляд, суд не міг, бо на медкомісію людина має прийти сама. Тому апеляційний суд лише визнав, що частина порушила закон, коли не відправила солдата на огляд, і зобов'язав її це зробити.
Раніше ми писали, як чоловік “поззичив" чужий ВІЛ, щоб уникнути мобілізації.
