Презумпція невинуватості в Україні: що має довести обвинувачення

Презумпція невинуватості означає, що сама підозра або висунуте обвинувачення ще не роблять людину винною у вчиненні кримінального правопорушення. Вину необхідно довести у встановленому законом порядку, а винуватість особи має бути встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Цей принцип закріплений у статті 62 Конституції України та деталізований у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України. «Дніпро Оперативний» пояснює, як працює презумпція невинуватості, хто повинен доводити вину та які саме обставини має встановити сторона обвинувачення.

Що таке презумпція невинуватості простими словами

Простими словами, презумпція невинуватості означає: якщо людину підозрюють або обвинувачують у кримінальному правопорушенні, це ще не означає, що вона його вчинила.

За загальним правилом саме сторона обвинувачення повинна довести винуватість особи. Підозрюваний або обвинувачений не зобов'язаний доводити власну невинуватість.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тому самі по собі:

• повідомлення про підозру;
• обвинувальний акт;
• показання іншої особи;
• публічні заяви посадовців;
• повідомлення у ЗМІ чи соціальних мережах
• не є остаточним встановленням винуватості людини.

Як презумпція невинуватості закріплена в законодавстві України

Основна конституційна гарантія міститься у статті 62 Конституції України. Вона передбачає не лише презумпцію невинуватості, а й кілька пов'язаних із нею принципів.

Зокрема:

• особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в законному порядку;
• винуватість має бути встановлена обвинувальним вироком суду;
• ніхто не зобов'язаний доводити власну невинуватість;
• обвинувачення не може ґрунтуватися на незаконно одержаних доказах;
• усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Ці правила конкретизовані у статті 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Хто має довести вину людини

У кримінальному провадженні людина не повинна доводити, що вона невинна. За загальним правилом обов'язок доказування обставин, передбачених кримінальним процесуальним законом, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, визначених статтею 91 Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, а у передбачених законом випадках — на потерпілого.

При цьому для окремих питань, зокрема щодо належності та допустимості доказів, закон встановлює спеціальні правила розподілу обов'язку доказування.

Тому загальний принцип можна сформулювати так: не підозрюваний чи обвинувачений повинен доводити свою невинуватість, а сторона обвинувачення має належними доказами обґрунтувати винуватість особи.

Що саме повинна довести сторона обвинувачення

Це один із ключових моментів кримінального провадження. Для обвинувального вироку недостатньо лише припущення про те, що людина могла вчинити правопорушення.

Стаття 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зокрема, необхідно встановити:

1. Подію кримінального правопорушення — час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення.
2. Винуватість обвинуваченого — а також форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення.
3. Вид і розмір завданої шкоди, а також розмір процесуальних витрат.
4. Обставини, що впливають на кримінальну відповідальність і покарання — зокрема ті, що характеризують обвинуваченого, обтяжують або пом’якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність чи можуть бути підставою для закриття провадження.
5. Обставини, які можуть бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
6. У передбачених законом випадках також доказуванню підлягають обставини, пов’язані зі спеціальною конфіскацією майна та застосуванням заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Доказування полягає не лише у збиранні інформації, а й у її перевірці та оцінці.

Які докази можуть використовуватися у кримінальному провадженні

Згідно зі статтею 84 КПК України, доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких встановлюються факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження.

До процесуальних джерел доказів належать:

• показання;
• речові докази;
• документи;
• висновки експертів.

При цьому важлива не лише наявність певної інформації. Для використання у кримінальному провадженні має значення належність, допустимість та порядок отримання доказів.

Стаття 17 КПК України прямо передбачає, що підозра та обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Що означає стандарт «поза розумним сумнівом»

Однією з ключових гарантій кримінального процесу є вимога довести винуватість особи поза розумним сумнівом.

Це означає, що для обвинувального рішення недостатньо ситуації, коли версія обвинувачення лише здається можливою або ймовірною.

Відповідно до статті 17 КПК України, особа має бути виправдана, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом.

Презумпція невинуватості також є частиною права на справедливий суд. Частина друга статті 6 Європейської конвенції з прав людини встановлює, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено відповідно до закону.

Чи потрібно людині доводити власну невинуватість

Ні. Це безпосередньо випливає з принципу презумпції невинуватості.

Стаття 17 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас це не позбавляє підозрюваного або обвинуваченого права активно захищатися. Людина може:

1. надавати докази;
2. подавати клопотання;
3. оскаржувати процесуальні рішення;
4. користуватися допомогою захисника;
5. давати пояснення і показання або у передбачених законом випадках відмовитися від них;
6. спростовувати доводи сторони обвинувачення.

Реалізація права на захист не означає, що на людину переходить обов'язок доводити власну невинуватість.

Як суд має трактувати сумніви щодо вини

Одним із наслідків презумпції невинуватості є правило, за яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Це прямо передбачено статтею 17 КПК України.

Якщо після дослідження та оцінки доказів винуватість людини не доведена поза розумним сумнівом, припущення не можуть замінювати доказування.

Чи можна називати людину винною до вироку суду

Юридично необхідно розрізняти підозру, обвинувачення та винуватість, встановлену судом.

Людина може мати процесуальний статус підозрюваного або обвинуваченого, але це саме по собі не означає, що її вина вже встановлена.

Тому до набрання законної сили обвинувальним вироком коректніше використовувати формулювання:

• «особу підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення»;
• «особу обвинувачують у…»;
• «сторона обвинувачення вважає…»;
• «за версією слідства…»;
• «суд розглядає кримінальне провадження щодо…».

Європейський суд з прав людини також приділяє увагу формулюванням, які використовують державні посадовці щодо особи до остаточного встановлення її вини. У матеріалах ЄСПЛ щодо презумпції невинуватості та заяв публічних посадових осіб зазначається, що публічні висловлювання не повинні створювати враження, ніби винуватість людини вже встановлена до відповідного судового рішення.

Що презумпція невинуватості означає на практиці

1. Сам факт підозри або обвинувачення не доводить вину.
2. Людина не зобов'язана доводити власну невинуватість.
3. Сторона обвинувачення повинна довести обставини, передбачені кримінальним процесуальним законом.
4. Докази повинні бути отримані та використані відповідно до вимог закону.
5. Винуватість для обвинувального рішення має бути доведена поза розумним сумнівом.
6. Сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.
7. Остаточне встановлення винуватості відбувається обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

FAQ

Що таке презумпція невинуватості?

Це принцип, за яким людина вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Хто має доводити вину?

За загальним правилом обов’язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення. Стаття 92 КПК України визначає, на кого покладається доказування обставин, передбачених статтею 91 Кодексу.

Що повинно довести обвинувачення?

Зокрема, подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форму вини, мотив і мету, завдану шкоду та інші обставини, передбачені статтею 91 КПК України.

Чи повинна людина доводити свою невинуватість?

Ні. Стаття 17 КПК України прямо передбачає, що ніхто не зобов’язаний доводити власну невинуватість.

Що означає «поза розумним сумнівом»?

Це стандарт доказування у кримінальному провадженні. Якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, така особа має бути виправдана.

На чию користь тлумачаться сумніви щодо вини?

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, що загрожує за незаконне поширення персональних даних.

Новини партнерів