Родичі полонених українців розповіли про знущання росіян над людьми
Родичі українців, які потрапили в полон, розповіли про жорстоке відношення росіян до людей, передає "Дніпро Оперативний" із посиланням на "Важливі історії".
Історія Ірини Навальної з Маріуполя
Олександра Столяр розповідає про свою доньку, Ірину Навальну, яка вже півроку чекає вирок суду у донецькому СІЗО. Олександра та Ірина з початку повномасштабного вторгнення були у Маріуполі та вирішили виїхати. За великі гроші вони знайшли перевізників, які везуть через Донецьк у росію, а потім через країни Балтії і Польщу в Україну.
Звичайно, треба було пройти фільтрацію. Перевізники допомогли пройти її за гроші, хоча все одно процес був важким. Окупанти приставляли зброю до голови, допитували Ірину, цікавилися за «Азов», також їм було цікаво, Ірина родичка Навального чи ні.
Вони змогли виїхати, але у кінці серпня Ірина повернулася у Маріуполь знову, до бабусі, яка себе не дуже добре відчувала. Ще Ірина хотіла знайти двох своїх котів, вони втекли.
Вже в кінці вересня Ірина зникла. Мамі дівчини відправили відео, де Ірина зізнається у підготовці теракту, вдома у бабусі знайшли шеврони «Азову». У Ірини з’явився адвокат, але взявши у бабусі 50 тисяч рублів – просто зник.
В ізоляторі, де тримали Ірину, не було питної води, її мають привозити родичі. Бабуся двічі на місяць їздить туди і везе із собою по п'ять п'ятилітрових пляшок.
Ірину б'ють на допитах співробітники СІЗО. В'язні по 16 годин на добу на ногах, з підйому до відбою. Їм забороняється сидіти. Якщо хтось сідає чи видає гучний звук — сміється, плаче чи лається, всіх виводять у коридор і б'ють.
Ірина схудла, виглядає погано. Бабуся привозить не тільки воду, а і їжу, також дівчина ділиться продуктами з ще дев'ятьма сусідками. Рідним цих дівчат кажуть, що їх там немає, тож і посилки для них не беруть.
Мама Ірини каже, що їм невідома дата та місце суду, також їм не відповідають по суті на запити.
Історія Артура Зазяна з острова Зміїний
Чоловіка звільнили з полону у листопаді 2022 року. Його дружина, Наталія, розповідає, що чоловік спочатку був у Севастополі, потім у Старому Осколі Білгородської області, а пізніше сидів у в'язниці в Олексіївці.
Там їх били, по декілька раз на день, рани не встигали заживати. У Артура зріст 185 сантиметрів, він важив 86 кілограмів, а повернувся — 67. Чоловік сильно схуд.
«Сиділи десь по чотири людини в камері, а де і по кілька десятків, мало не один на одному. Те, чим годували, не можна було назвати їжею — помої. До військовополонених у в'язниці ставлення набагато гірше, ніж до звичайних в'язнів. На те, щоб помитися в душі, давали лише хвилину на тридцять чоловік. У камерах була антисанітарія», - розповідає Наталія.
Також у полоні їх дезінформували, казали, що Одеську область захопили, давили морально, стверджували, що для України вони дезертири. Змушували співати гімн росії, хлопці співали гімн України та були за це побиті. Знущалися, били електрошокером, у тому числі по статевим органами. Змушували хвалити росію.
Історія Максима Колесникова
Максим потрапив у полон під Києвом у березні 2022 року, розповідає його мати Наталія Колесникова. Раніше Максим воював в АТО і перебував у оперативному резерві першої черги. Тому його викликали одним із перших. 20 березня вони були оточені та потрапили в полон.
«Макс розповідав, що спершу їм у камеру поставили телевізор, показували російський телеканал «Зірка». Пропаганда там розповідала про військові успіхи росії, але Макс та його товариші завжди вірили у перемогу України. Наприкінці травня їм сказали, що вони можуть неправильно зрозуміти новини на телевізорі, тому він більше не потрібен. Їх переконували, що Україну поділили Польща та росія, і навіть питали, яке громадянство ви візьмете — польське чи російське?», - розповідає Наталія.
Максим сидів у камері приблизно 40 квадратних метрів, там було 14 осіб. Спочатку було важко, допитували жорстко. Перші місяці їх взагалі не виводили гуляти. Потім, коли настали холоди, почали виводити, але вони не мали теплого одягу, тільки тюремні роби, вони замерзали. Харчування було огидне, Максим схуд на 30 кг.
Родичі зазначають, потрібно пам’ятати, з ким ми маємо справу. Що з протилежного боку нелюди.
Нагадуємо, раніше ми повідомляли, що у Генштабі ЗСУ встановили ім‘я бійця, якого розстріляли росіяни за слова «Слава Україні».