Унікальний досвід підтримки переселенців поважного віку в Дніпрі: як у місті допомагають ВПО

Безкоштовний соціальний проєкт «Університет третього віку» вже давно полюбився не лише дніпрянам поважного віку, а й переселенцям, які активно продовжують долучатися до нього. Про це повідомляє "Дніпро Оперативний" з посиланням на міську раду.

Нині учасниками УТВ є близько 1 тис. ВПО. Тут їм пропонують різноманітні спортивні та навчальні програми. Оздоровча гімнастика – один із найпопулярніших спортивних напрямів. Спортивні заняття проходять на свіжому повітрі у парках і скверах. 

«З повномасштабним вторгненням до проєкту долучаються й внутрішньо переміщені особи. До стандартного пакету документів вони додають ще й довідку ВПО. Такій категорії теж потрібне змістовне дозвілля, спілкування, нові знання. Наприклад, наші учасники, зокрема й вимушені переселенці, дуже полюбляють спортивний напрям — оздоровчу гімнастику, зарядку, танцювальну терапію з елементами бачати, скандинавську ходу тощо. А ще наші учасники вивчають мови, психологію, смартфони. У нинішні непрості часи такі заходи допомагають учасникам відволіктися від негативу, а переселенцям — ще й від пережитого. Постійно оновлюємо програми. Наприклад, із серпня у нас буде ще один спортивний напрям — черлідинг. Плануємо створити професійну команду і брати участь у різних змаганнях», — каже завідувачка сектору планування заходів управління з питань розвитку соціального захисту населення департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики ДМР Маргарита Прядка.

Антоніна родом з Покровська, а нині мешкає у Дніпрі.

«Намагаюся вести активний спосіб життя. Як дізналася про цей чудовий «Університет третього віку» у Дніпрі, одразу записалася. Із великим задоволенням відвідую спортивні напрями. У нас чудові тренери. Заняття відволікають від негативних думок і заряджають позитивом. А це дуже зараз потрібно нам усім. Найбільше полюбляю зарядку, східні танці», — розповідає пані Антоніна. 

Лектор УТВ Сергій Молчанов проводить зарядку з елементами танців:

«Коли ми всі гуртом рухаємося, то через тіло звільняємося від стресу, негативних думок, відновлюємо свій психічний рівень, зникає напруженість. Словом, рухаючись групою, створюємо один єдиний живий організм, який дає відчуття безпеки».

Щодо соціальних послуг. Увесь їх спектр  вимушені переселенці отримують у Дніпровському міському територіальному центрі. Усі офіційно зареєстровані  ВПО прирівняні у правах щодо соціального захисту до дніпрян.

«У нинішні часи особливу увагу приділяємо переселенцям. Вони отримують послугу з догляду на дому, натуральну допомогу у вигляді продуктових наборів, відвідують відділення денного перебування у терцентрі, соціальної адаптації. Є в нас і послуга «Екстрено-кризове втручання» –допомогли понад 200 переселенцям. Йдеться про короткотермінове проживання у наших відділах, поміч в оформленні документів тощо. Догляд вдома нині отримують 120 осіб зі зниженою руховою активністю та з інвалідністю із числа ВПО», – зазначила директорка Дніпровського міського територіального центру Ольга Мешко.

Для покращення умов проживання ВПО та комфорту підопічних у відділах терцентру проводять поточні ремонти. Торік відремонтовано 5 приміщень у 4 відділах терцентру. Нині тривають ремонти ще в одному відділі терцентру та ще у двох закладах соціального закладу. Також щодня 5 764 підопічні отримують безкоштовні гарячі обіди.  

Надія Макарівна приїхала до Дніпра із Волновахи у березні торік. Жінка у захваті від відвідування міського терцентру. 

«Отримую тут масажі, відвідую зарядку, різні творчі майстер-класи, п’ю пінку. Є тут гарячі обіди. Харчування дуже смачне. Словом, відчуваю неабияку турботу і завдячую цьому», – ділиться враженнями пані Надія.

Ольга Лисенко переїхала до Дніпра з Лисичанська. Зараз жінка працює у міському терцентрі:

«У захваті від Дніпра, його чуйних мешканців, які готові допомагати і роблять це. Влаштувалася на роботу у терцентр соціальним працівником. Маю 10 підопічних, яких відвідую вдома: допомагаю їм у побуті, різних хатніх справах. А ще ми багато спілкуємося. Вони розповідають мені свої життєві історії, а я їм свої. Вдячна Дніпру, що прийняв мене до своєї родини!».