Від важких поранень до перших кроків: як цивільні відновлюються після атак рф у Дніпрі
Після тяжких поранень навіть звичайні речі можуть стати справжнім випробуванням: самостійно одягнутися, приготувати їжу або піднятися сходами. У Дніпрі цивільні, які постраждали від російських атак, проходять реабілітацію та вчаться жити з новими фізичними обмеженнями. Історії цивільних, які проходять цей непростий шлях, розповідає “Наше місто”, передає “Дніпро Оперативний”.
Олександр втратив руку після ракетного удару, але зміг зберегти ногу
Олександр Катіба постраждав під час російської атаки на Дніпро в ніч проти 2 червня 2026 року. Тоді чоловік вийшов забрати автомобіль зі стоянки, поблизу якої все горіло. Саме в цей момент росіяни завдали ще одного ракетного удару.
«Мене вразило шрапнеллю. Руку відбило одразу, вона залишилась у рукаві спортивної кофти. Потім мене підкинуло ударною хвилею, і в повітрі шрапнель наскрізь пробила ногу. Дісталося й сідницям», — пригадує Олександр.
Першу допомогу йому надали рятувальники ДСНС. Чоловіка доправили до лікарні, де медики намагалися врятувати руку. Однак кінцівка залишалася повністю нерухомою, тому лікарі ухвалили рішення про ампутацію.
Загалом Олександр переніс близько шести операцій. Найбільше він боявся втратити ще й ногу, адже уламки сильно пошкодили м’язи.
«Я думав, що відріжуть і її. Руки вже немає, думаю, ще й ноги, не дай Боже, не буде», – розповідає чоловік.
Близько місяця після поранення він не міг ставати на ногу. Потім поступово почав сідати на ліжку, пробувати ходити та спиратися на стіну. Приблизно через два місяці вже міг долати сходи. Повне загоєння ран тривало три з половиною місяці.
Згодом Олександр розпочав допротезну реабілітацію в центрі Superhumans. Фахівці працюють над відновленням рухливості плеча, а також готують його до використання майбутнього протеза.
Оскільки до поранення чоловік був правшею, тепер йому доводиться заново опановувати звичайні дії лівою рукою.
«Мене навчили зав’язувати шнурки та застібати кофту з блискавкою. Навіть писати навчили, і я брав участь у Всеукраїнському диктанті. Вийшло читабельно, хоч каракулі, звісно, є», – ділиться Олександр.
У майбутньому він планує отримати спочатку механічний, а згодом біонічний протез.
Олексій самотужки вибирався після вибуху, який відірвав йому ступню
Ще один постраждалий, який зараз проходить відновлення у Дніпрі, – майстер лісу Олексій Зіненко. Чоловік понад 35 років працював у Межівському лісництві. Навіть після посилення російських обстрілів він залишався на території та стежив за господарством.
Одного дня Олексій почув, що по лісництву був приліт, і вирішив перевірити пошкоджені будівлі. Під час обходу території чоловік наступив на вибухонебезпечний предмет.
«Піднімаю очі, а там димок. Ступні нема: кісточки, уламки, усе висить на тоненьких сухожилках. Я спробував поворушити ногою, але не відчував її й упав», – пригадує він.
Чоловік спробував зупинити кровотечу мотузкою, яку завжди носив із собою. Потім почав повзти до велосипеда, сподіваючись самостійно дістатися до людей. Проте сил майже не залишилося, а кілька разів він навіть втрачав свідомість.
У певний момент Олексій подумав, що може не вижити. Однак згадав про доньку та вирішив продовжувати рух.
«Але подумав про доньку: вона ж буде хвилюватися. Пропав безвісти, ще й звірі кістки розтягнуть. Тому вирішив йти до кінця», – розповідає чоловік.
Зрештою він дістався до будинків і почав кликати на допомогу. На його голос відгукнулися троє українських військових. Вони дали пораненому воду, ліки та наклали турнікет вище коліна.
Евакуація відбувалася в кілька етапів. Спочатку чоловіка вивезли на садовій тачці, а потім передали медикам. На стабілізаційному пункті лікарі ампутували йому ногу. Після лікування в Павлограді Олексія доправили до Дніпра.
Зараз він проходить допротезну реабілітацію в Superhumans Дніпро та готується до наступного етапу відновлення.
Як у Дніпрі допомагають цивільним після тяжких поранень
У реабілітаційних центрах Дніпра допомагають людям, які постраждали від ракетних ударів, атак дронів і вибухів мін. Серед найпоширеніших травм – мінно-вибухові ушкодження та травми спинного мозку.
Фізичний терапевт одного з міських реабілітаційних центрів Олександр розповідає, що цивільні пацієнти також нерідко потребують тривалого та складного відновлення. Окремий напрям роботи – підготовка людей до протезування.
За його словами, реабілітацію важливо починати якомога раніше, ще під час перебування людини в лікарні.
«Чим раніше людина отримує реабілітаційну допомогу, тим більше можливостей для відновлення. Ми приходимо до пацієнтів у відділення й починаємо працювати ще під час гострого періоду», – пояснює фахівець.
З пацієнтами працює мультидисциплінарна команда. До неї входять лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, логопед і соціальний працівник. Програму відновлення підбирають індивідуально, враховуючи фізичний та психологічний стан людини.
Реабілітація не обмежується відновленням рухливості. Після тяжких травм люди можуть заново вчитися самостійно одягатися, пересідати в крісло колісне, готувати їжу та виконувати інші повсякденні справи.
Фізичний терапевт розповів про молоде подружжя, яке у 2023 році постраждало від ракетного удару поблизу заправки. Обоє отримали тяжкі ушкодження хребта з повним ураженням спинного мозку. Спочатку вони не могли самостійно навіть повернутися на бік або сісти.
Після реабілітації подружжя навчилося пересідати з ліжка в крісла колісні, одягатися, виконувати гігієнічні процедури та готувати їжу. Згодом вони виїхали за кордон.
Ще один пацієнт – працівник ДТЕК, який дістав осколкове поранення хребта після влучання дрона в автомобіль. Через травму чоловік втратив можливість самостійно ходити. Після кількох курсів реабілітації він навчився пересідати з крісла колісного в автомобіль і назад, а також самостійно виконувати багато побутових завдань.
За словами фахівця, програма відновлення залежить від цілей кожного пацієнта.
«Наша програма будується на запиті пацієнта. Якщо людина хоче навчитися готувати картоплю, ми відпрацьовуємо саме цю навичку. Якщо хоче знову ходити в ліс по гриби, думаємо, як наблизити її до цієї мети», – пояснює фізичний терапевт.
Таким чином, реабілітація після поранень – це не лише відновлення фізичних можливостей, а й повернення самостійності. Для когось цей шлях триває місяці, для когось – роки. Проте кожна опанована навичка допомагає людині знову контролювати власне повсякденне життя.
Нагадаємо, раніше ми ділилися історією морпіха з Дніпра, який пережив три роки полону.
