Відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних мереж

Відповідальність за незаконне втручання у роботу комп’ютерних мереж та систем в Україні є кримінальною і регулюється в першу чергу ККУ. Воєнний стан в країні суттєво посилює покарання за ці злочини, особливо якщо вони спрямовані проти об'єктів критичної інфраструктури або мають значні наслідки. Детальніше про відповідальність за хакерство розповість «Дніпро Оперативний».

Що вважається незаконним втручанням у комп’ютерні мережі в Україні?

Незаконне втручання (або несанкціоноване втручання) – це будь-яка умисна дія, що не дозволена власником або адміністратором системи і спрямована на порушення її нормального функціонування.

Згідно зі статтею 361 ККУ (Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж), таким втручанням вважається дія, що призвела до одного або кількох із таких наслідків:

• Витік інформації.
• Втрата інформації.
• Підробка інформації.
• Блокування інформації.
• Спотворення процесу обробки інформації.
• Порушення встановленого порядку маршрутизації інформації.

Ключовий елемент: дія має бути несанкціонованою (без належного дозволу) і мати один із зазначених наслідків.

Законодавче регулювання: які статті ККУ передбачають відповідальність

Відповідальність за кіберзлочини в Україні передбачена Розділом XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку» ККУ.

Головні статті, що стосуються «хакерства» і незаконного втручання:

• Стаття 361 ККУ: Несанкціоноване втручання в роботу електронних систем і мереж.
• Стаття 361-1 ККУ: Створення, розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут.
• Стаття 361-2 ККУ: Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронних системах.
• Стаття 362 ККУ: Несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронних системах.

Які покарання передбачені за хакерство

За хакерство в Україні передбачено відповідальність згідно з різними статтями Кримінального кодексу, яка залежить від тяжкості злочину. Покарання може включати штрафи, громадські або виправні роботи, обмеження або позбавлення волі на строк до 12 років, а також конфіскацію майна. Найчастіше відповідальність настає за статтею 361 (несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних систем), статтею 361-1 (створення та розповсюдження шкідливих програм) та статтею 190 (шахрайство). 

Види покарань:

1. За невеликі збитки або одноразові дії:
   • Штраф.
   • Громадські роботи до 240 годин.
   • Виправні роботи до 2 років.
   • Обмеження волі до 3 років.
2. За значні збитки:
   
   • Позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
   • Обмеження волі від 3 до 5 років.
3. За повторні злочини або вчинені групою осіб:
   • Позбавлення волі від 5 до 12 років.
   • Конфіскація майна.
4. За особливо великі збитки:
   • Позбавлення волі від 5 до 12 років.
   • Обов'язкова конфіскація майна.

Найпоширеніші види хакерських дій

Типові категорії, які часто фіксують у справах і зверненнях громадян/компаній:

• несанкціонований доступ до комп’ютерних систем (використання вразливостей, підбір паролів, brute-force, використання викрадених облікових даних). 
• фішинг, соціальна інженерія — крадіжка паролів/даних через підроблені сайти та листи; часто передусім приводить до фінансових втрат.
• шкідливе ПЗ (трояни, віруси, програми-вимагачі / ransomware), створення та розповсюдження таких програм.
• DDoS/масове перешкоджання роботі сервісів — виведення сайтів чи сервісів з ладу.
• несанкціонована зміна/викрадення/блокування даних (наприклад списання коштів, підміна платіжних записів, витік персональних даних).

Як правоохоронці виявляють і розслідують незаконне втручання

Основні моменти розслідування та ресурси, які задіяні:

• Кіберполіція Національної поліції України — спеціалізований підрозділ, який фіксує звернення, проводить первинні слідчі дії, відстежує кібератаки, вилучає техзасоби, проводить комп’ютерно-технічну експертизу та співпрацює з провайдерами/хостингами. Усе це документується на сайті Департаменту кіберполіції та в пресрелізах.
• Служба безпеки України (СБУ) — бере участь, коли атаки стосуються державної безпеки, критичної інфраструктури або мають ознаки кібератак, здійснених іноземними акторами; також проводить операції з нейтралізації та відбиття масових атак. У 2024–2025 роках СБУ повідомляла про тисячі відбитих кібератак і проведені навчання/операції.
• Держспецзв’язку/Національна система реагування на кіберінциденти — координує обмін інформацією про інциденти між держорганами і власниками реєстрів/сервісів; існують централізовані платформи та оперативні центри телеметрії. Уряд і відомства укріплюють механізми взаємодії (національні плани реагування, порядки обміну інформацією). 
• Методи виявлення: аналіз мережевих логів, телеметрії (IDS/IPS), SIEM-системи, відстеження C2-серверів, цифрова криміналістика на вилучених пристроях, розвідка загроз (threat intelligence), співпраця з інтернет-провайдерами та міжнародними партнерами. Звіти SCPC / RNBO описують масштаб телеметрії та інцидентів, що обробляються централізовано. 
• Міжнародна співпраця: через Європол, Інтерпол і двосторонні канали правоохоронці обмінюються даними, вимагають технічну інформацію від хостерів за кордоном та координують розслідування транснаціональних атак. Це важливо у випадках, коли сервера або мобільні оператори знаходяться за межами України.

Раніше ми писали, хто має право на частку у спадщині, який її розмір та чи можна позбавити спадкоємця його права.

Також ми розповідали, хто відповідає за стан доріг, куди скаржитися на їх пошкодження та чи можна отримати компенсацію за пошкодження авто.