"Війна в Україні значно сповільнилася": військовий аналітик Том Купер проаналізував актуальну ситуацію на фронті
Австрійський військовий аналітик, експерт із застосування бойової авіації Том Купер, який уважно стежить за війною в Україні, проаналізував, як змінилася ситуація на фронті за останні дні, на яких напрямках наші бійці мають найбільший успіх і спрогнозував, чи чекати найближчим часом потужних атак зі сторони ворога. "Дніпро Оперативний" пропонує до прочитання його статтю за 8 листопада.
Усім привіт!
Серед усієї "рутинної роботи", яка навалилася на мій стіл, я думав про те, що підготувати "наступним": закінчити "апдейт по повітряних силах" (в розробці вже більше місяця), або принаймні його частину, чи перейти до чергового "фронтового звіту"...? З іншого боку, я отримую багато запитань – часто навіть про речі, які, як мені здавалося, я вже давно обговорив: очевидно, це результат того, що кількість тих, хто цінує те, що я публікую тут, постійно зростає. Це нормально, така природа речей.
Зараз, на жаль, через мої робочі обов'язки я не зміг закінчити наступну частину запитань та відповідей: дійсно, я буду відсутній наступні кілька днів, і тому навіть наступний випуск Don's Weekly трохи затримається.
Втім, я думаю, що це не така вже й велика проблема, тому що – хоча бої залишаються запеклими на багатьох ділянках фронту – за останні кілька днів війна в Україні дещо сповільнилася.
У повітрі хороша новина полягає в тому, що за допомогою комбінації ATACMS, Storm Shadows/SCALP-EG, V.880 у балістичному режимі (це ракети колишнього ЗРК С-200/СА-5) та БПЛА, ПСУ та ЗСУ продовжили систематичне "витіснення" російських ударних вертольотів з південних полів бою. Ми бачили, як вони наносили удари по Бердянську та інших передових оперативних базах, а два дні тому – і по Таганрогу.
Тепер, будь ласка, не робіть помилки і не думайте, що це повністю нейтралізує загрозу Мі-28 і Ка-52. Не забувайте, що вони все одно можуть бути розосереджені в Таганрозі і подібних авіабазах, злітати звідти, дозаправлятися і переозброюватися десь ближче до поля бою, а потім діяти там майже у звичному режимі. Справа в тому, що такі методи дій створюватимуть додаткове навантаження на борти, зменшуючи при цьому час, який вони можуть провести в бою.
Але навіть тоді ПСУ і ЗСУ повинні будуть знайти спосіб тримати всрф під постійним тиском, тому що в той момент, коли у них закінчаться ATACMS та інше подібне озброєння, ВКС поверне свої ударні вертольоти на передові оперативні бази, ближче до поля бою. І тоді всю гру доведеться починати спочатку.
Так, крім того, ЗСУ також завдали ударів по обох портах Севастополя і Керчі, пошкодивши кілька російських військових кораблів і щонайменше один підводний човен. Щоправда, точні дані про пошкодження залишаються досі неясними.
Набагато менш приємною новиною є те, що ПСУ все ще не має достатньої кількості ЗРК дальньої дії, щоб покласти край російським атакам з планерних бомб. Вони продовжуються такими ж темпами, як і в жовтні, коли, як відомо, було випущено близько 1000 одиниць.
Хтось запитав мене: як так сталося, що росіяни стверджують, наприклад, що вони випустили "47 планерних бомб під час 19 авіаударів"? Як це працює? Хіба один удар не дорівнює 1 бомбі?
Зазвичай російські Су-34 випускають дві (2) авіабомби за один удар. Хоча іноді вони випускають до чотирьох. Таким чином, кількість виконаних ударів насправді не має значення. Важливо, щоб загальна кількість випущених бомб була парною: якщо вона нерівна, значить, та чи інша бомба не відокремилася, або навіть вийшла з ладу при вильоті. Таке трапляється досить часто: якість виготовлення російських комплектів MPK/UMPK дуже низька, літаки експлуатуються дуже інтенсивно, і тому часто трапляються несправності.
Нарешті, всі чекають наступного великого удару російських балістичних/крилатих ракет по українській енергосистемі. Очевидно, що "тупоголові командири" терпляче "зберігають" свої дорогоцінні ракети місяцями, і слід очікувати, що вони завдадуть масованого удару, як тільки температура повітря опуститься нижче 0оС протягом декількох днів поспіль.
Ще однією причиною зростаючого занепокоєння є повідомлення про передачу Північною Кореєю росії артилерійських ракет великої дальності. За повідомленнями, не лише 2000 комерційних контейнерів з боєприпасами калібрів 122 і 152 мм, але й ракети КН-23 і КН-24, а також реактивні системи залпового вогню КН-25 прямують з Пхеньяна до західної росії. Принаймні, Україна, схоже, отримала додаткові NASAMS, і вони вже знаходяться в експлуатації. У поєднанні з HAWK МІМ-23 і Sparrows, встановленими на "Буках", оборона великих міст має бути значно посилена.
На морі сьогодні рано вранці росія влучила протирадіолокаційною ракетою Х-31П по торговельному судну під прапором Ліберії, коли судно входило до порту в районі Одеси. Один член екіпажу загинув, троє отримали поранення (припускаємо, що ракета влучила в метеорологічний радар судна).
З полів бою... Знищення до 1000 російських солдат на добу – це "загалом добре". Це більше, ніж середня кількість солдатів, яку всрф може спорядити, організувати, навчити і відправити на поле бою "в день". Таким чином, поки ЗСУ продовжують вбивати росіян з такою швидкістю, всрф програє. Проблема: я не бачу, як утримати цей темп довше одного, можливо, двох тижнів – якщо тільки росіяни не підуть в атаку, як вони досі роблять в районі Авдіївки... і якщо тільки хтось на Заході нарешті не стане достатньо розумним, щоб надати Україні достатньо артилерійських знарядь і боєприпасів.
Бахмут... за останні кілька днів росіянам вдалося зробити кілька незначних просувань у районі Берхівки, тобто на захід від неї, відтіснивши ЗСУ по обидва боки того, що залишилося від тамтешнього водосховища. Принаймні, ЗСУ продовжували робити додаткові, "незначні" просування в напрямку російської лінії оборони між Опитним і Миколаївкою. На жаль, немає новин з району Курдюмівки: вочевидь, 28-а мехбригада не змогла звільнити це місце.
Авдіївка... ситуація залишається напруженою, особливо через те, що всі дороги до українського гарнізону всередині зруйнованого міста перебувають під постійними авіаударами російської авіації (з використанням планерних бомб) та майже безперервним артилерійським вогнем. Таким чином, самотужки доставляти вантажі до Авдіївки та евакуювати поранених вкрай небезпечно. Тим не менш, за останні 48 годин ЗСУ відбили близько 20 російських атак у напрямку Степового, Авдіївки (з півдня), Тоненького та Первомайського. Іншими словами: зараз це "облога".
Південь Запорізький напрямок... останніми днями артилерія ЗСУ влаштувала відверте полювання на кількох кращих російських FPV-пілотів. За наявною інформацією, щонайменше двох з них було нейтралізовано. Плюс командира 810-ї морської піхотної бригади. Є також хороші новини зі Старомайорського району... принаймні з російського боку: вже кілька днів росіяни повідомляють про просування українських військ і великі втрати. Офіційний Київ про події на цій ділянці мовчить, розгорнуті там війська – теж...
Дніпро... ЗСУ, схоже, захопили майже всі Кринки і більшу частину Козачих Лагерів і просуваються до східної околиці Кринок і лісу на південь від них. ...і ЗСУ, схоже, просуваються з Піщанівки в західному напрямку. Залучили щонайменше одну систему РЕБ для блокування російських БПЛА, що дозволило перекинути вперед власну бронетехніку та деяку артилерію. Плюс встановили домінування власних БПЛА, де-факто ізолювавши російські підрозділи в районі Козачих Лагерів.
Це повільне, дуже повільне просування, але воно відбувається. Більше того, новиною дня стало те, що артилерія ЗСУ підірвала один з головних російських штабів у цьому секторі, вбивши щонайменше трьох важливих полковників – на додачу до низки нижчих чинів. Це краща новина, ніж вбивство генералів: (тупих) генералів багато (особливо в росії) і їх легко замінити. Але насправді все вирішують полковники: саме вони виконують накази генералів. Отже, чим більше їх буде вбито, тим краще – і для ЗСУ, і для України.
Думаю, це все на сьогодні. Особлива подяка за вашу постійну підтримку та увагу – і до зустрічі приблизно через тиждень.
Переклад – Сергій Чернявський
Нагадаємо, раніше ми повідомляли про знищення над Дніпровським районом ворожої ракети. Також ми писали переваги, недоліки та перспективи рекрутингу замість призову в Україні.
