Як Україні вдалося уникнути епідемії кліщового енцефаліту: відомий лікар пояснив феномен

Чому в Україні, попри поширеність кліщового енцефаліту в Європі, спостерігаються лише поодинокі випадки цього захворювання? Як пояснити несподівану відсутність серйозної загрози, яка десятиліттями мучить інші країни? Що стоїть за цим явищем, читайте в матеріалі “Дніпро Оперативний”, який ми підготували на основі блогу лікаря-інфекціоніста Євгена Дубровського.

Дубровський зазначає, що в Україні за останні 29 років було зафіксовано лише 459 випадків кліщового енцефаліту, здебільшого в Волинській області та Криму. Цікаво, що за той самий період у Чехії, Німеччині, Польщі та інших європейських країнах кількість випадків значно вища — від кількох сотень до тисяч щороку.

Вчений пропонує кілька версій цього явища, які можуть пояснити, чому Україна не переживає масового спалаху кліщового енцефаліту, незважаючи на наявність кліщів у природі.

Як боролися з кліщовим енцефалітом у радянський період

Захворювання було вперше досліджено в 1930-х роках радянським вірусологом Левом Зільбером, який працював у Хабаровському краї, де почали реєструвати випадки дивних і важких захворювань серед місцевих лісників і мисливців. Зільбер довів, що винуватцем хвороби є кліщі роду Ixodes, і саме ці паразити передають вірус енцефаліту. Цікаво, що після цього відкриття сам Зільбер був арештований за звинуваченнями в тому, що він, нібито, сприяв поширенню хвороби серед військових. Але навіть під час ув’язнення вчений продовжував проводити дослідження і рятувати життя сотням людей.

Вчений Євген Павловський розробив концепцію “природної осередковості” хвороб. Згідно з цією теорією, кліщі не є єдиним носієм вірусу, а є частиною складної екосистеми, де також беруть участь миші, птахи та інші тварини. Щоб знищити вірус, необхідно впливати на всю екосистему, що пояснює, чому радянські заходи боротьби з кліщами мали такий великий ефект.

“Павловський виголосив ідею, яка змінила уявлення про інфекції: оскільки вірус знаходиться в кліщах, а кліщі не живуть у вакуумі – вони — частина екосистеми. І щоб знищити кліщовий енцефаліт, треба знищити цілу екосистему! Все логічно!І СРСР цю ідею взяв собі на прапор!”, - пише автор.  

Одним із факторів, що сприяли зменшенню поширення кліщового енцефаліту в Україні, стала масова обробка територій хімічними засобами під час радянської епохи. Зокрема, використання інсектицидів, таких як ДДТ, для боротьби з кліщами почалося в 1940-х роках. Ці заходи мали грандіозні масштаби: десятки тисяч тонн ДДТ були використані для обробки лісів і сільськогосподарських угідь, що дозволило знизити популяцію кліщів до мінімуму.

“Літаки АН-2, гусеничні танки-опилювачі, ранцеві обприскувачі — вся техніка працювала на ДДТ. Ліси, поля, дитячі табори, санаторії, дороги, колгоспи — все оброблялось, навіть під снігом”, - пише Дубровський. 

Втім, Дубровський зазначає, що не все було так бездоганно. Хімікат не лише знищував кліщів, але й накопичувався в ґрунті та рослинах, потрапляючи в організми тварин і людей. 

“ДДТ вбивав не лише кліщів. Він проникав у ґрунт, залишаючись там роками. ДДТ проникав у рослини, молоко, м’ясо, жир. Він потрапляв у птахів, тоншив їхні яєчні шкаралупи, вбивав зародки. Почали страждати люди: дихлордифенілтрихлорметан накопичувався в жирі, передавався з молоком дітям, псував печінку, мозок, гормональну та репродуктивну системи. Він став тінню, яка залишалася навіть у поколінні дітей, народжених за десятиліття після останньої обробки”, - розповідає лікар.

В 1970-х роках ДДТ було заборонено в багатьох країнах світу. Проте, у СРСР його використовували до самого розпаду Союзу.

Чого чекати?

Водночас лікар попереджає про можливі зміни ситуації в Україні через глобальні зміни клімату. Підвищення температури може змінити розподіл кліщів і їх здатність до поширення, що призведе до нових викликів для епідеміологів і екологів. Вже зараз можна помітити, як на території України почала з’являтися нова загроза — хвороба Лайма, збудник якої також передається кліщами. Це свідчить про те, що природа не стоїть на місці, і для контролю за популяцією кліщів слід використовувати нові методи, менш небезпечні для навколишнього середовища.

Вакцинація і профілактика

Дубровський також відзначає, що в Європі проблему кліщового енцефаліту вирішують через вакцинацію населення, особливо дітей, на ранніх етапах життя. Ця практика допомогла значно знизити рівень заражень. В Україні ж проблема поки не набула таких масштабів, але лікар закликає до більш активного впровадження профілактичних заходів.

Чи насправді все добре?

Незважаючи на те, що в Україні в даний час ситуація з кліщовим енцефалітом є контрольованою, експерт наголошує на необхідності бути готовими до можливих змін. Глобальні зміни клімату та інші фактори можуть призвести до нових викликів, тому важливо продовжувати моніторинг і впроваджувати ефективні заходи з профілактики.

Таким чином, питання про те, чому в Україні немає епідемії кліщового енцефаліту, залишається відкритим, але є кілька факторів, що можуть пояснити цей феномен: від специфічних природних умов до радянських заходів боротьби з кліщами. Але це не дає підстав вважати проблему повністю вирішеною.

Нагадаємо, раніше ми ділилися порадами, як дніпрянам вберегти себе від укусу змії. А ще ми пояснювали, у яких випадках пікнік може обернутися штрафом.