Як звільнитися з армії під час воєнного стану, якщо немає демобілізації

Третій рік в Україні йде повномасштабна війна. Багато військових, хто боронить рідну землю від перших днів вторгнення, хочуть розуміти, чи мають вони право на звільнення, якщо немає демобілізації. За яких умов це можливо, розбирався «Дніпро Оперативний».

Підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану

Віськовослужбовці, що були призвані після 24.02.2022 року по мобілізації, зобов’язані служити до кінця дії воєнного стану. Але за визначених умов вони мають право звільнитися з військової служби раніше.

Такими умовами за законом є:

• Інвалідність
• Непридатність до проходження військової служби, встановлена ВЛК
• Досягнення граничного віку перебування на військовій службі
• Позбавлення волі або обмеження волі, призначене вироком суду;
• Робота на посаді судді
• Повернення з полону
• Сімейні обставини, що визначені у частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»

Поважними причинами та сімейними обставинами, що дозволяють звільнитися з військової служби під час воєнного стану, вважаються:

• військовослужбовиці – через вагітність;
• військовослужбовиці – на час відпустки по догляду за дитиною до 3 років, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею 6 років;
• дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років;
• утримання трьох і більше дітей віком до 18 років. Це не стосується боржників із сплати аліментів, якщо сума перевищує платежі за три місяці;
• утримання неповнолітньої  дитину, якщо другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, сидить в тюрьмі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину;
• статус усиновлювача, опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатного вихователя, на утриманні яких перебуває неповнолітня дитина;
• виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати;
• утримання повнолітньої дитини з інвалідністю I чи II групи;
• виховання дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
• постійний догляд за дружиною (чоловіком) з інвалідністю I чи II групи;
• догляд за дружиною (чоловіком) з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок, кистей рук, стоп ніг, одного з парних органів, або за наявності онкозахворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
• постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї, якы можуть доглядати хворого;
• опіка над недієздатною особою;
• якщо чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний брат чи  сестра загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у АТО, а також під час стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Порядок дій для звільнення з військової служби

Військовослужбовці, які виявили бажання звільнитися з військової служби, мають подати рапорт та документи, які підтверджують підстави для звільнення.

У рапорті необхідно зазначити:

• підстави для звільнення з військової служби
• думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві ЗСУ
• ТЦК та СП, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця

У законодавстві відсутня норма про строк розгляду рапортів військовослужбовців. Тому судовою практикою напрацьована правова позиція про застосування до цих правовідносин норм Закону України «Про звернення громадян». Для рапорту про звільнення з військової служби цей строк – 15 днів.

Після чого посадова особа зобов’язана видати наказ про звільнення.

Що робити, якщо вам відмовляють у звільненні

Щоб оскаржити відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, необхідно подати позовну заяву до окружного адміністративного суду, оскаржуючи протиправність та вимагаючи вчинення відповідних дій.

Звернутися необхідно до окружного адміністративного суду за місцем реєстрації позивача або відповідача. Зробити це можна протягом 6 місяців з моменту, коли ви дізналися або могли дізнатися про відмову в задоволенні рапорту. Якщо строк пропущено, його можливо поновити.

У позові слід вимагати зобов'язати військову частину прийняти рішення про звільнення відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

До позовної заяви обов’язково додайте докази:

• рапорт на звільнення,
• відмову у задоволенні рапорту,
• документи, що підтверджують право на звільнення з військової служби.

Прийняти рішення суддя зобов’язаний протягом двох місяців з моменту відкриття провадження.

Зразки рапортів для звільнення з військової служби