94 роки тому Дніпро пережив найпотужнішу повінь в історії: згадуємо, як це було

1 травня 1931 року тоді ще Дніпропетровськ прокинувся не під звичні гасла весняного свята, а під плескіт води, що стрімко захоплювала вулиці. Це була найбільша повінь в історії міста. Як місто справлялося зі стихією? “Дніпро Оперативний” розповість, як це було.

Весна тоді була різкою. Сніги в верхів’ях Дніпра танули стрімко, і велична ріка, не стримана жодними гідроспорудами — будівництво Дніпровської ГЕС лише наближалося до завершення — вийшла з берегів. Пік паводку припав на 7–10 травня, але вже з першого дня міські райони почали зникати під водою.

Затопило усе — від центру міста до віддалених районів. Амур, Воронцова, вокзал, Катеринославський проспект, частина Лівобережжя. Там, де в інші роки ходили першотравневі колони, тепер ходили вбрід або пливли човнами. На вулицях стояла вода по груди, людей евакуювали, а в будівлях — від підвалів до складів — все псувалося або просто зникало під мутними хвилями.

Фото: Telegram-канал "Історичний Дніпро"

Видання «Зоря» обережно повідомляло, що “майже уся берегова смуга залита водою”, але справжній масштаб трагедії залишився поза увагою офіційної преси — радянські святкування не мали псуватися “дрібними труднощами”. Воду намагалися втримати саморобними дамбами, але стихія виявилась сильнішою — греблі прорвало.

Фото: Telegram-канал "Історичний Дніпро"

За спогадами краєзнавця Геннадія Гуляєва, вода дійшла просто до входу в будівлю Державного банку на розі теперішніх Яворницького та Воскресенської. Повінь перетворила центр Дніпра на подобу Венеції — тільки з човнами для евакуації, а не для прогулянок.

Фото: Telegram-канал "Історичний Дніпро"

Наслідки цієї повені відчувалися ще довго після того, як вода відступила. Пам’ять про трагедію 1931 року живе й досі, нагадуючи нам, що стихія не зважає на календар. 

Нагадаємо, раніше ми ділилися порадами, як захистити себе та близьких від булінгу. А ще ми розповідали, як в Україні працює Реєстр лудоманів.