Етичні та юридичні проблеми евтаназії в контексті українського законодавства

Питання евтаназії залишається одним із найбільш гострих та дискусійних у сучасному суспільстві. В Україні, де з 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року, зросла кількість людей з тяжкими невиліковними травмами та захворюваннями, ця тема набуває особливої актуальності. Українське законодавство зберігає свою жорстку позицію щодо цього питання, однак суспільні та експертні дискусії про необхідність перегляду «права на смерть» набирають обертів. Детальніше про евтаназію в Україні розповість «Дніпро Оперативний».

Що таке евтаназія: основні поняття та види

Евтаназія (від грецьк. «eu» — добре й «thanatos» — смерть) означає навмисне прискорення смерті людини з метою припинення її страждань. В юридичній та медичній літературі розрізняють:

• Активну (пряму) евтаназію — введення лікарем летальної речовини, що спричиняє смерть.
• Пасивну евтаназію — відмова або припинення життєзберігаючих заходів (відмова від лікування, відключення апаратів).
• Асистований суїцид (physician-assisted suicide) — надання пацієнту засобів для самостійного завершення життя під медичним контролем.

Класифікація включає також поділ за добровільністю (добровільна, недобровільна, за згодою представника) і за клінічними ознаками (термінальна стадія, невиліковні хронічні стани тощо).

Правовий статус евтаназії в Україні

В Україні евтаназія є незаконною і заборонена законодавством, що розглядає її як умисне вбивство, хоча тривають суспільні дискусії та дослідження її етичних і правових аспектів, а також розглядається питання легалізації паліативної допомоги та права на гідну смерть для невиліковно хворих. Національні закони забороняють як активну (введення препаратів для прискорення смерті), так і пасивну (припинення життєзабезпечення) евтаназію, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який не визнає право на самогубство. 

Чи були в Україні спроби легалізувати евтаназію

Так, в Україні були спроби та ініціативи щодо легалізації евтаназії, особливо пасивної форми, під час розробки Цивільного кодексу та пізніше (близько 2010-2015 років), але ці спроби не були успішними, а евтаназія залишається забороненою чинним законодавством, яке прирівнює її до вбивства, хоча постійно тривають громадські обговорення та електронні петиції на цю тему. 

Етичні дилеми навколо «права на смерть»

Етичні аргументи по суті зводяться до балансування автономії пацієнта, обов’язку не шкодити та захисту вразливих груп:

• За легалізацію: аргумент автономії (право контролю над тілом і життям), пом’якшення страждань, прозорість і регулювання практики, що існує поза законом.
• Проти легалізації: ризики тиску на пацієнтів (економічний/соціальний), моральні заперечення (святость життя), побоювання щодо помилок діагностики та можливих зловживань.

Українська публічна дискусія також акцентує потребу у розвитку паліативної допомоги як альтернативи, що зменшує кількість запитів на евтаназію шляхом якісного полегшення болю й соціальної підтримки.

Міжнародний досвід регулювання евтаназії

Світова практика демонструє різні підходи: деякі країни легалізували активну чи асистовану евтаназію за суворими протоколами (Нідерланди, Бельгія, Канада, частково Іспанія, Португалія та ін.), інші дозволяють лише асистований суїцид або пасивні форми, ще інші зберігають повну заборону. У 2025 році є значні кроки в Європі: наприклад, у Франції в травні 2025 року Національна асамблея ухвалила законопроєкт про дозволи на певні форми завершення життя під строгими умовами. В Латинській Америці в цьому році Уругвай прийняв закон, що дозволяє евтаназію у визначених випадках. Ці приклади демонструють, що регулювання розвивається в різних юрисдикціях зі значною варіацією вимог і гарантій.

Перспективи змін українського законодавства

Перспективи змін залежать від кількох факторів:

1. Політична воля та суспільний запит. Значна частина дискусії відбувається в наукових колах і серед активістів — для руху в бік легалізації потрібна широка політична підтримка. 
2. Розвиток паліативної та хоспісної допомоги. Покращення доступу до якісної паліативної допомоги може знизити соціальний запит на евтаназію.
3. Міжнародні тренди. Законодавчі зміни в інших країнах створюють прецеденти й аргументи як «за», так і «проти» у внутрішніх дебатах.
4. Правова техніка. Якщо в Україні рухатимуться до легалізації, виникне потреба в чітких процедурах, багаторівневих медико-психологічних перевірках, ролі комісій, механізмах контролю та кримінально-правових гарантіях для унеможливлення зловживань.

Наразі евтаназія в Україні залишалася забороненою, але тема активно дискутується в академічному та публічному полі. Частина експертів і правників наполягає на розробці регульованих механізмів, інша — на розбудові паліативної допомоги й утриманні заборон із морально-правових міркувань. Міжнародні приклади показують широкий спектр моделей регулювання. Це створює для України як виклики, так і можливості для побудови збалансованого підходу, якщо суспільство й законодавець вирішать рухатися в бік змін.

Раніше ми писали, яке майно можуть конфіскувати для потреб сил оборони.

Також ми розповідали, як під час відключення світла зберегти продукти в холодильнику.