Нагірний Карабах: привід для розв’язання росією ще однієї війни?
Вірмено-Азербайджанська війна закінчилася. Азербайджан повернув собі Нагорний Карабах. Цей процес був кровопролитним, складним і дуже часто незрозумілим. Політолог Ігор Рейтерович допоміг «Дніпру Оперативному» проаналізувати цю подію. Щоб переглянути відео, доскрольте сторінку до кінця.
Чи можна ситуацію, яку ми зараз бачимо на Карабаху, назвати перемогою Азербайджану?
Це однозначно перемога Азербайджану. Він повертає всі свої території, які є міжнародно визнаними територіями Азербайджану, причому робить це фактично з мінімальними зусиллями. Одно година війна, як її називали, або одноденна війна завершилася тим, що залишки території, окуповані фактично Вірменією, хоч там була створена квазі така державність у вигляді цього Нагірного Карабаху, вона переходить під контроль Азербайджану. Це ставить крапку в дуже довгому шляху повернення цих територій, який почався ще в кінці 80-х років. З політичної, з економічної і з військової точки зору це – однозначна перемога, причому вона настільки беззаперечна, що тут дуже складно навіть знайти якісь е моменти неоднозначного характеру. Тут все дуже однозначно і дуже зрозуміло.
Після офіційних заяв було таке повідомлення, що обстріляли Степанакерт. Як ви вважаєте, навіщо і ким це було зроблено?
Це складне питання, ким це було зроблено. Зрозуміло, що вірмени кажуть, що це Азербайджан. Азербайджан каже, що він по цивільній інфраструктурі не стріляв. Ну можливо це буде з’ясовано після того, як буде встановлено контроль Азербайджану вже повністю, будуть діяти якісь там комісії. Але я думаю, що це навряд чи призведе до якогось там реального результату, і на фоні там інших подій ця подія просто десь загубиться, як і попередні події, які були пов'язані з обстрілами цивільної інфраструктури і багатьма схожими якимись речами. Навіщо це робили? Ми повинні розуміти, що там війна іде. І зрозуміло, що можуть бути речі, які пов'язані саме з війною, в плані прильоту в цивільну чи якусь іншу інфраструктуру. Погано, що з цього все почалося. Плюс, мабуть, в тому, що як тільки буде відновлено контроль офіційно, всі ці обстріли взагалі припиняться, і мова буде йти про відбудову, а не навпаки, про руйнування.
Капітуляція Арцаху - це стовідсоткова капітуляція Вірменії?
Це точно капітуляція саме Вірменії. Знаєте, от заява Пашиняна про те, що з нами не погоджували якісь там умови і так далі, вона ж дуже показова, і ми бачимо, скільки вірменів там вийшли на вулиці. Вони протестують проти уряду, вони вимагають від нього піти в відставку або взагалі по закону відповідати за те, що відбулося. І, дійсно, це для Вірменії катастрофічна поразка, тому що існування цієї держави після розпаду радянського союзу значною мірою якраз базувалося на оцьому наративі і територіях, які вони тоді захопили, які вони вважають своїми, ну Арцах, так, і це для них було важливо із геополітичної, і внутрішньополітичної точки зору. Тепер виходить так, що вони ну політично і економічно ці території втратили. Але, дивіться, тут є такий цікавий момент: зараз це капітуляція, зараз це поразка. Але в принципі цю поразку можна перетворити ну якщо не на перемогу то принаймні на якусь нормальну таку річ, яка дозволить Вірменії розвиватися і вирішувати інші питання, а не бути заглибленими виключно в цей конфлікт з Азербайджаном.
Ви вже почали говорити про мітингування. Була така цікава фраза: Володимир Путін вбиває вірменів руками азербайджанців. Що це за теза така, як ви вважаєте?
Ця теза пов’язана з цим, що Вірменія в середині 90-х років повністю покладалася на росію і сподівалася, що наявність там російського миротворчого контингенту буде отим запобіжником, який не дасть Азербайджану ці території повертати. Але попередня вже війна показала що російський миротворчий контингент там присутній, але він не дієвий, неефективний. А зараз у вірмен з'явилися підстави говорити, що це взагалі був договірняк. Воно, певною мірою, схоже, що росіяни там зникли кудись, розбіглися, взагалі нічого не робили і фактично цим підіграли просто Азербайджану, бо вони показали, що їх немає як третьої сили, а в прямому зіткненні не було зрозуміло, хто переможе. В результаті це і сталося. Частина гніву вірмен пішла в бік союзника росії, бо вони ж вірили до кінця, що росіяни виступлять на їхньому боці, захистить, допоможе, а їх просто розміняли на якісь інші геополітичні плюшки, які важливі для росії, але є абсолютно програшними для Вірменії.
Нагірний Карабах - привід для розв’язання росією ще однієї війни? Про це та інше дивіться у відео:
Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що у Дніпропетровській області викрили двох колаборантів. Також ми писали про те, що росіяни чотири рази за ніч обстріляли Нікопольський район.
