Річниця Чорнобильської катастрофи: офіцер-ліквідатор із Дніпра поділився найстрашнішими спогадами

Сьогодні в Україні відзначаються 38-ті роковини з дня однієї з найжахливіших трагедій в історії України – Чорнобильської катастрофи. Через необачність та безвідповідальність радянської системи від опромінення загинуло щонайменше 500 тисяч людей, 8.5 мільйони отримали значні дози радіації. Редакція ІА "Дніпро Оперативний" напередодні зустрілася із офіцером-ліквідатором Ігорем Турчиним. В інтерв'ю він згадує, як під час усунення наслідків аварії ходив «по лезу ножа». Детальніше дивіться у відео:

Байдужість радянської влади коштувала тисячі життів: страшні спогади 

38 років тому світ жахнула аварія на Чорнобильській АЕС. Її наслідки відчуваються досі, а трагічні уроки не забуті. Ліквідатор аварії розповідає про жахливі умови, в яких доводилося працювати. Як його та його колег буквально відправляли на загибель, приховуючи реальну небезпеку. Дозиметри не працювали, а про людей ніхто не дбав.

До кінця життя буду пам’ятати. Перший раз я вийшов на стелю. Я все зробив, обробив себе, виходив зі станції. Прибор мене пропустив. А стояв ще солдат. Він дозиметром почав мене перевіряти, а в мене "дзвинять" сапоги. Він каже - “пане офіцер, я вас не пропущу”. “Як це? Рядовий?”. “В мене команда, я вас не пропущу”. Я побіг знову відмивати сапоги. Але вони все ще дзвинять. Але мені пощастило. Знайомий офіцер проходив повз, я йому розказав про своє лихо. А він працював на складі та приніс звідти нові сапоги, я їх поміняв, ці на смітник. І зараз через кілька десятків років я от думаю - якщо б той хлопець мене пропустив. Я думаю ніг би в мене точно не було, не знаю навіть, був би я живий, - згадує  Ігор Турчин. 

Під час робіт, ділиться ліквідатор, радянська влада приховувала факти катастрофи та відправляла людей на загибель із заплющеними очима. Майже ніхто з учасників операції не розумів небезпеки. Більш того, деталі катастрофи стали оголошувати тільки з 1991 року, коли Україна отримала незалежність від режиму. Тоді й стали відомими факти кричущого цинізму використання людей.

Пам'ятаю одного разу мене викликали в штаб та дали на кожну людину сліпі дозиметри, там не можна було побачити рівень радіації, для цього їх потрібно було вставляти у спеціальній прилад. Я кожному їх роздав та ми поїхали на станцію, робити доручену роботу. Після цього я зібрав дозиметри та відніс їх в штаб. Коли я прийшов туди вранці, щоб знов їх отримати, мені сказали «йди гуляй», вони не працюють. Тільки через деякий час офіцер, який в штабі працював, розповів мені, що прилади тоді показали страшні цифри та було вирішено їх більше не давати. Тобто про людей ніхто не думав. Як казав полководець Георгій Жуков, “баби ще нарожають”, - згадує Ігор Турчин. 

Наші дні: трагедія, яка могла повторитися

Через 35 років після жахливої аварії на Чорнобильській АЕС, світ знову опинився на краю катастрофи. У 2022 році російські окупанти, нехтуючи небезпекою, вдерлися в Чорнобильську зону. Їх невігластво та зневага до правил безпеки могли призвести до непоправних наслідків.

Окупанти, не знаючи про радіаційну небезпеку, рилися в зараженому ґрунті, набирали радіоактивний пісок для укріплень та вдихали заражений пил. За прогнозами фахівців, після місяця такого опромінення їм залишився максимум рік життя, хоча навіть не життя, а повільного помирання від хвороби. 

Російська окупація ЗАЕС: ризик нової трагедії

Мало того, невігластво та жорстокість російських окупантів могли призвести до нової катастрофи на Запорізькій АЕС. Їхні дії на окупованій станції наражали на небезпеку весь світ. На щастя ситуація стабілізувалася, проте, щоб зрозуміти, що з мирним атомом не варто жартувати, росіянам знадобилося майже два роки. 

Григорій Шматков, доктор біологічних наук, розповів, про ризики на ЗАЕС та можливі наслідки руйнування ДніпроГЕС, які, за його словами, є цілком реальними.

На жаль, якщо так станеться, що вони захоплять і Запорізьку область, тоді станція буде в повному їх розпорядженні та для них це буде теж енергоресурс, а забруднена територія їм не потрібна, бо забруднення може поширюватися якнайдалі. Ось, виходячи з цих міркувань, я думаю, що очікувати такої катастрофи навіть спровокованої - неможливо.

Можливе інше. Якщо вдаватися до деталей. ЗАЕС знаходиться на березі Каховського водосховища. Вище знаходиться ДніпроГЕС. Якщо рашисти вдарять по ній – не розуміючи, які можуть бути наслідки. Залежно від руйнування може затопити частину електростанції. Ось що по-справжньому небезпечно, — розповів Шматков. 

Проте на відміну від росіян, в нас, в українців є свобода мислення та можливість вчитися на власних помилках. Для цього завжди треба пам'ятати свою історію і звичайно бути вдячним тим, завдяки кому ми живі, тим хто врятував наші життя 38 років тому та тим хто рятує зараз. 

Нагадаємо, ми писали раніше, як проходять робочі дні військових саперів з Дніпра на Херсонщині.