Яке покарання за завідомо неправдиве повідомлення про злочин
За завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення в Україні передбачена кримінальна відповідальність. У цьому матеріалі «Дніпро Оперативний» пояснює, коли повідомлення може підпадати під статтю 383 Кримінального кодексу України, яке покарання передбачене та чи карають за заяву, якщо викладені в ній відомості згодом не підтвердилися.
Сам факт того, що інформація із заяви не підтвердилася, ще не означає кримінальної відповідальності. Для статті 383 КК України принципово важливо, щоб особа завідомо знала про неправдивість повідомлених відомостей. Чинна редакція Кримінального кодексу України на дату підготовки матеріалу — від 18 вересня 2026 року.
Що вважається завідомо неправдивим повідомленням
Стаття 383 КК України встановлює відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення.
Ключовим є саме поняття «завідомо неправдиве». Йдеться не про звичайну помилку чи припущення, а про ситуацію, коли людина усвідомлює, що повідомляє відомості, які не відповідають дійсності.
Тому якщо особа добросовісно вважала, що сталася крадіжка, напад, пошкодження майна або інше кримінальне правопорушення, повідомила про це правоохоронцям, але під час перевірки інформація не підтвердилася, сам цей факт не означає автоматичного притягнення за статтею 383.
У законодавчій термінології завідомо неправдивими є відомості, щодо яких особа усвідомлює їх невідповідність дійсності.
Яке покарання передбачає стаття 383 КК України
За частиною першою статті 383 КК України можливі такі покарання:
| Ситуація | Передбачене покарання |
|---|---|
| Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення | виправні роботи до 2 років, пробаційний нагляд до 3 років, обмеження волі до 3 років або позбавлення волі до 2 років |
| Повідомлення з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому кримінальному правопорушенні, зі штучним створенням доказів або з корисливих мотивів | обмеження волі від 2 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк |
Такі санкції встановлені статтею 383 Кримінального кодексу України. Зміни, якими до частини першої було внесено пробаційний нагляд, набрали чинності після прийняття Закону України № 3342-IX.
Коли покарання може бути суворішим
Частина друга статті 383 КК України застосовується, якщо неправдиве повідомлення має додаткові обставини.
Зокрема, йдеться про повідомлення:
- поєднане з обвинуваченням людини у тяжкому або особливо тяжкому кримінальному правопорушенні;
- поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення;
- вчинене з корисливих мотивів.
У таких випадках закон передбачає обмеження волі від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Остаточну кваліфікацію конкретних дій здійснюють уповноважені органи, а питання винуватості вирішує суд.
Чи карають за помилкове повідомлення
Не кожна заява, яка не підтвердилася, є завідомо неправдивим повідомленням.
Наприклад, людина могла побачити пошкоджене вікно, зникнення речей або іншу підозрілу ситуацію та припустити, що було вчинено кримінальне правопорушення. Якщо після перевірки з'ясувалося, що подія мала інші обставини або складу кримінального правопорушення немає, це саме по собі не доводить, що заявник свідомо говорив неправду.
Водночас ситуація інша, якщо людина навмисно вигадує подію, знаючи, що її не було, або свідомо повідомляє правоохоронцям неправдиві відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Саме тому під час правової оцінки важливі не лише результати перевірки заяви, а й обставини, за яких її було подано, зміст повідомлених відомостей та ставлення людини до їх достовірності.
Помилка чи свідома брехня: у чому різниця
Для розуміння статті 383 можна умовно розділити ситуації так:
- подія не підтвердилася — це ще не означає, що повідомлення було завідомо неправдивим;
- людина помилилася щодо окремих обставин — сама помилка не дорівнює умисному обману;
- людина свідомо вигадала кримінальне правопорушення — така поведінка може отримати кримінально-правову оцінку;
- людина навмисно звинуватила іншу особу у тяжкому чи особливо тяжкому кримінальному правопорушенні — за наявності необхідних ознак може йтися про частину другу статті 383 КК України.
Тобто головна відмінність полягає у свідомому характері неправдивого повідомлення, а не лише в тому, чи підтвердилася інформація після перевірки.
Що врахувати перед поданням заяви
Якщо людина повідомляє правоохоронцям про можливе кримінальне правопорушення, варто чітко відокремлювати факти від власних припущень.
У заяві доцільно зазначати:
- що саме людина бачила або знає особисто;
- коли та за яких обставин це сталося;
- яку інформацію вона отримала від інших людей;
- які обставини є лише припущенням;
- які матеріали або інші відомості можуть підтвердити викладені факти.
Якщо певна обставина невідома напевно, її не варто подавати як встановлений факт. Це допомагає уникнути ситуації, коли припущення помилково сприймається як свідомо неправдиве твердження.
Водночас не слід відмовлятися від звернення до правоохоронних органів лише через побоювання, що подія може не підтвердитися. Важливо повідомляти відомі вам обставини правдиво та не вигадувати факти.
За завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбачена відповідальність за статтею 383 КК України. Залежно від обставин можливі виправні роботи, пробаційний нагляд, обмеження або позбавлення волі.
При цьому непідтвердження заяви саме по собі не означає, що заявник вчинив кримінальне правопорушення. Важливим є встановлення того, чи усвідомлювала людина неправдивість повідомлених відомостей.
