Навчання за кордоном: як діти біженців з Дніпра здобувають освіту в школах Норвегії та Великої Британії

Через війну тисячі сімей знайшли прихисток за кордоном і намагаються освоюватися на новому місці. Дорослим довелося шукати роботу, а дітям – продовжувати навчання в іноземних школах. Матері учнів, які зараз здобувають освіту у школах Норвегії та Великої Британії, розповіли про всі нюанси їхнього навчання, повідомляє «Дніпро Оперативний» з посиланням на «Наше місто». 

Дніпрянка Анастасія Бабак із двома дітьми у березні 2022 року, тікаючи від страшної війни, перебралася до норвезького Вестбю. Це невелике поселення на південному сході країни, де мешкає близько 15000 осіб.

На той момент старший син Анастасії, Кирило, навчався у першому класі дніпровської школи №35. Сьогодні він успішно перейшов у третій клас, але вже у норвезькій школі. При чому хлопчик встигає поєднувати навчання у чужій країні зі свою рідною 35-ю.

Норвегія дає захист українцям на три роки. Батьки не мають впевненості, чи залишаться вони жити за кордоном, є і претензії до системи норвезької освіти, тому на сімейній раді було прийнято рішення залишити дитину і в українській школі на екстернатурі.

З моменту переїзду маленького Кирила доправили до школи при гуртожитку для біженців, яка знаходиться в іншому місті. Це був «велькомстклас» (вітальний клас), де навчалися діти різних національностей, які погано знають норвезьку мову. Адаптуватися допомогли вчителі, які говорять російською та трохи українською. Великий наголос у програмі робився на вивченні мови, і тепер, вже у третьому класі, Кирило вільно відвідує заняття норвезькою.

Через незручність трансферу у серпні 2022 року його перевели до класу за місцем проживання. На заняття дитина добирається самостійно, велосипедом або самокатом. У принципі, тих учнів, хто живе на відстані понад 3 кілометри від школи, возить безкоштовний автобус. Але наш герой мешкає ближче; для таких школярів транспорт не передбачено. Для місцевих це – не проблема; велосипеди та самокати тут у пошані.

Як розповідає мама Анастасія, у норвезькій школі, як і в українській, 5-денний тиждень. Починаються уроки о 8:30, а закінчуються орієнтовно о 13:00. Щопонеділка та п'ятниці – скорочений день: діти закінчують навчатися раніше на одну годину. Це для того, щоб їм було легше входити в робочий тиждень і закінчувати його. Є уроки по 45 хвилин, а є й по півтори години. Багато перерв, дві з яких по 30 хвилин. На день за розкладом виходить близько 5 уроків. Після основних уроків у молодших класів є можливість відвідувати групу продовженого дня.

Школи у Норвегії безкоштовні. А ось за відвідування групи продовженого дня потрібно оплачувати додатково. Коштує це близько 3000 норвезьких крон на місяць (орієнтовно 10500 гривень), у вартість входить харчування дитини. Для українських біженців Норвегія робить знижку 300 крон (близько 1000 гривень). Анастасія зазначає, що у місцевих школах взагалі не передбачено харчування дітей. Батьки повинні організовувати ланч-бокси самостійно. А за додаткову оплату діти, які відвідують групу продовженого дня, отримують полегшене харчування: вівсяна каша з ягодами або смузі, бутерброди, іноді балують пудингами. Тим не менш, школярів забезпечують фруктами: встановлені спеціальні холодильники, з яких кожна дитина може взяти що хоче і скільки хоче. І це безплатно.

Не існує у норвезьких школах й зборів грошей до додаткових фондів. За словами Анастасії, у місцевій школі вчитель здивувався б, якби хтось із дітей прийшов із подарунком для нього чи навіть із квіткою. Крім того, комунікація вчителя з батьками відбувається онлайн, через спеціальний застосунок на мобильному телефоні – батьківські збори тут не прийняті. Якщо у дитини все гаразд у школі, то вчителі навіть не турбують батьків. А у разі якоїсь проблеми вчитель запрошує батьків на зустріч в індивідуальному порядку.

Шкільна програма у норвезькій школі дуже схожа на українську. Канікули три рази на рік по одному тижні та два місяці літніх. З 17 серпня у норвезьких школах уже розпочався новий навчальний рік, який триватиме до середини червня 2024 рку. Ті самі уроки: математика, природознавство, праці. Тільки у всього трохи нижчий рівень, більш розслаблений темп. План навчання видається один раз на тиждень, тому кожна дитина може працювати у своєму ритмі. Через це Кирило вже пішов уперед від своїх однолітків. Анастасія зазначає, що рівень освіти в українській школі значно вищий, наші діти вирізняються. І не лише діти, а й дорослі. Наших скрізь видно одразу.

На підготовку домашніх завдань Кирило витрачає 10-15 хвилин на день без батьківської допомоги. Тоді як з українськими уроками порається вся родина. У Норвегії все просто та примітивно. В Україні – складніше. Нема якогось балансу. І це одна із головних причин, чому Кирила не забрали з української школи.

На підручники у Норвегії витрачатися не доводиться. Їх там нема. Кожній дитині школа видає власний айпад, куди вже завантажено все, що йому знадобиться. І це єдине, що діти носять до школи. Потрібні канцтовари так само завжди є в наявності в кожному класі і це забезпечує школа. На думку мами Анастасії, таким чином діти звикають водити пальцем екраном, зовсім не розвивають письмо – і це ще одна з ключових відмінностей від українських шкіл. Така сама проблема і з читанням. Дитина прочитала щось в айпаді, записала прочитане на диктофон і відправила аудіо вчителю. Все надто діджиталізовано. При цьому вже з першого класу діти із технікою на «ти».

Немає в норвезьких школах та форми встановленого зразка. Дітей одягають так, щоб було комфортно та практично. Кожен з батьків повинен подбати про те, щоб у дитини на кожну пору року окремо був костюм, що не промокає, або комбінезон (вартість близько 400 крон = 1400 грн) та гумові чоботи (близько 300 крон = 1000 грн).

Оцінок дітям вчителі не виставляють. До 7 класу їх взагалі жодним чином не відзначають. У системі новерзької освіти головне, щоб ні діти, ні дорослі не стресували, щоб дитина росла як особистість, уміла співпрацювати з іншими, організовувати роботу, приймати рішення. У них розраховано все на якісь практичні речі, які потім стануть у нагоді в житті. Їм важливіше вийти в ліс, показати, як добувати вогонь, збирати гриби, ягоди, з яких уже в класі вони робитимуть самі смузі, ніж вивчити таблицю множення. Взагалі, у розпорядку дня учнів молодших класів норвежці приділяють велику увагу прогулянкам на свіжому повітрі. 

До початку уроків дітей у будівлю школи не пускають, а на перервах так само виводять на вулицю. І це відбувається за будь-якої погоди. Анастасія каже, що спочатку це було дуже незвично і хвилююче, а зараз уже звикли. І вчителі не бояться, що діти розбіжаться, хтось загубиться. За весь час не було жодних прецедентів.

Загалом, вчитись у норвезькій школі Кирилові подобається. Тут не задають багато завдань, видали айпад, у нього з'явилося багато нових друзів, учителі уважні та добрі. Анастасія розповідає, що у перший день навчання у його класі скасували всі заняття: діти цілий день грали та співали пісні. Кирило був дико захоплений. 

І досі перші вчителі цікавляться його справами у новій школі. Норвегія – країна мультинаціональна, але на всіх дивляться однаково, без розподілу за кольором шкіри або віросповіданням. Тут навіть є спеціальна пісня проти мобінгу, яку співають на всіх святах люди різного віку, починаючи з дитячого садка. У Норвегії всі рівні, всі один за іншого. І навіть якщо ви хочете з однокласниками відсвяткувати день народження дитини, запросити потрібно або дітей однієї статі, або весь клас. Тому Кирило ходить на дні народження майже щотижня. І такий підхід дуже поєднує дітей.

Але був у практиці Анастасії і один випадок буллінгу: у перші дні, коли українці заполонили школу Кирила, шестирічна дівчинка з росії почала підбурювати норвезьких дітей. Про це хлопчик поскаржився мамі, а вона у свою чергу повідомила вчителя. Наступного дня малеча вже була налаштована більш дружелюбно.

Незважаючи на те, що все складається в норвезькій школі позитивно, Анастасія радіє, що її син має можливість паралельно навчатися в українській школі. А маленький Кирило дуже хоче повернутися до рідного Дніпра, де на нього чекають його друзі. Хлопчик шалено за ними сумує.

Якими є шкільні будні у Великій Британії 8-класниці Марусі з Дніпра – читайте у матеріалі «Наше місто». 

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що у Дніпрі чоловік посеред вулиці пропонував наркотики дітям. Також ми писали про те, що стюардеса з Дніпра розповіла про секрети небесної професії.