Як не нашкодити людині, яка була в полоні: психологічна допомога та спілкування
Переживання полону – це травматичний досвід, який може мати довготривалі наслідки для психічного та емоційного стану людини. Тому важливо знати, як правильно надати допомогу та підтримку тим, хто звільнився з полону. Про це детальніше розповість «Дніпро Оперативний».
Чому перебування в полоні є травматичним досвідом
Перебування в полоні може бути травматичним досвідом з багатьох причин:
- Фізична та психологічна жорстокість: люди, які перебувають у полоні, часто зазнають фізичного та психологічного насильства. Це може включати побої, катування, знущання, приниження та погрози.
- Втрата контролю: у полоні люди втрачають контроль над своїм життям. Їм нав'язують правила, їжу, одяг, місце проживання та спілкування. Це може призвести до почуття безпорадності, страху та тривоги.
- Ізоляція: люди, які перебувають у полоні, ізольовані від своїх сімей, друзів та звичного життя. Це може призвести до почуття самотності, емоційної депривації та депресії.
- Постійний страх: люди, які перебувають у полоні, постійно бояться за своє життя та здоров'я.
- Почуття провини: деякі люди, які перебували в полоні, відчувають почуття провини за те, що вони вижили, або за те, що вони не змогли врятувати інших.
- Психологічні травми: переживання полону може призвести до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривоги, депресії та інших психологічних проблем.
- Соціальна стигматизація: люди, які перебували в полоні, можуть стикатися з соціальною стигматизацією та відторгненням з боку суспільства.
- Труднощі з адаптацією: після звільнення з полону люди можуть відчувати труднощі з адаптацією до нормального життя. Їм може бути складно знову довіряти людям, будувати стосунки та знайти роботу.
Як родині та близьким підготуватися до зустрічі з людиною, яка повернулася з полону
Ось кілька порад, як підготуватися до зустрічі:
- Будьте терплячими. Людина, яка повернулася з полону, може потребувати часу, щоб звикнути до нового середовища та знову налагодити стосунки з близькими.
- Не тисніть на людину. Не змушуйте її одразу розповідати про свої переживання. Дайте їй час, щоб вона сама захотіла поділитися своїми думками та почуттями.
- Створіть безпечне та комфортне середовище. Забезпечте людині спокій, тишу та можливість відпочити.
- Уважно слухайте. Якщо людина хоче говорити, уважно слухайте її і не перебивайте.
- Не дайте порад. Не говоріть людині, що вона "повинна" або "не повинна" відчувати.
- Будьте готові до змін. Людина, яка повернулася з полону, може змінитися. Вона може бути більш емоційною, дратівливою або замкнутою.
- Зверніться за допомогою. Якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з ситуацією, зверніться за допомогою до психолога.
Які правила спілкування слід дотримуватися з людиною, яка пережила полон
- Не запитуйте про травматичний досвід з цікавості. Подібні розпитування можуть призвести до небажаних наслідків та повторної травматизації. Якщо людина цього захоче, вона сама розповість.
- Не торкайтесь людини, не обіймайте її та не чіпайте її особисті речі без дозволу.
- Не змінюйте раптово спільні плани без попередження.
- Не обмежуйте автономію людини та не контролюйте її.
- Не знецінюйте досвід полону.
- Не дайте нереалістичних надій або обіцянок, які неможливо виконати. Наприклад: "час усе вилікує, ти забудеш.", "психолог зробить так, що ти цього більше не згадаєш."
- Не сприймайте людину лише як "жертву" і не жалійте її. Пам'ятайте, що людина вижила в полоні, значить, у неї є стійкість.
- Не "героїзуйте" надмірно. Безперечно, вижити в полоні та тортурах – це прояв неабиякої мужності та сили. Однак героїзм – це усвідомлення власної сили, яке відбувається в певний момент. Роль "героя/героїні" може бути надто тяжкою ношею для щоденного життя.
Які питання не варто ставити
- Детальні питання про травматичні події: "Розкажіть, що з вами сталося в полоні?", "Як вас катували?", "яких знущань ви зазнали?"
- Питання, що змушують виправдовуватися: "чому ви не втекли?", "чому ви не чинили опір?", "що ви могли зробити, щоб цього не сталося?"
- Які знецінюють досвід: "це ж не так страшно, правда?", "багато людей переживають подібне" та "чого ви так емоційно реагуєте?"
- Що ставлять під сумнів правдивість:"ви впевнені, що це сталося саме так?", "вам не здалося?", "ви не хочете щось прикрасити?"
- Питання, що не мають практичного значення: "а що далі?", "як ви збираєтеся жити з цим?", "як ви можете це забути?"
- Які провокують на емоційну реакцію: "вам страшно?", "вам боляче?", "ви хочете про це говорити?"
- Питання, що не дають людині права на приватне життя: "Що ви відчували, коли...?", "вам снилися кошмари?", "ви з кимось про це говорили?"
Пам'ятайте, найкраще, що ви можете зробити – це дати людині знати, що ви готові її вислухати, коли вона буде готова говорити.
Які проблеми зі здоровʼям та психікою можуть виникати після повернення з полону
Фізичні проблеми: травми та рани, отримані в полоні, нестача харчування та зневоднення, інфекційні захворювання, хронічні захворювання, що загострилися, схуднення та виснаження, порушення сну, біль у м'язах та суглобах, проблеми з травленням.
Психічні проблеми: посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривожність, панічні атаки, фобії, суїцидальні думки, проблеми з концентрацією уваги та пам'ятяттю, емоційна нестабільність, відчуття провини та сорому, соціальна ізоляція, труднощі з довірою до людей.
Соціальні проблеми: труднощі з адаптацією до нормального життя, проблеми з працевлаштуванням, розрив стосунків з близькими людьми, відчуження та самотність, стигматизація з боку суспільства.
Куди звертатися за допомогою, якщо ви або ваш близький потребуєте психологічної підтримки
- Психологічний хаб Національного інформаційного бюро (НІБ) при Мінреінтеграції: 16-48
- Лінія Національної психологічної асоціації: 0 800 100 102 (працює щодня з 10:00 до 20:00);
- Ви можете звернутися до професіонального, перевіреного психолога або психотерапевта у вашому місті
Нагадаємо, ми писали раніше, що у Дніпрі проведуть конкурс щодо співфінансування проєктів на допомогу українській армії
